Абсурд переміг? У Раді під впливом Банкової ухвалили закон про олігархів

У Верховній Раді під тиском президента Володимира Зеленського ухвалили закон «Про олігархів», який фактично дозволяє главі держави «призначати» олігархів і обмежувати їхні права. Це сталося ще до отримання рекомендацій Венеціанської комісії, фактично, порушуючи процедуру.

У результаті Україна стала першою країною світу, де боротися з олігархами вирішили не за допомогою антимонопольного комітету, незалежних судів і правоохоронних органів, а завдяки рішенню президента. І ніхто не може гарантувати, що «призначення» олігархів не буде виборчим, а такий статус хоч якось змінить ситуацію в країні.

Що цікаво, до голосів від «слуг» приєдналися також «За майбутнє», «Довіра» і «Голос» (всього набрали 279 голосів, щоб подивитися поіменне голосування, доскрольте новину до кінця).

Кого «призначать» олігархами і чому це абсурд?

Визначати «олігархів» будуть за чотирма критеріями:

• участь у політичному житті,
• вплив на ЗМІ,
• статок від 80 млн доларів,
• контроль над одним із товарних ринків

Щоб стати «олігархом», досить відповідати трьом із зазначених характеристик. У законопроєкті прописано всього дві санкції, які будуть до них застосовано:

• олігарх не зможе робити внески на підтримку політичних партій безпосередньо або через своїх партнерів,
• такі бізнесмени і їхні компанії не зможуть брати участь у приватизації великих державних підприємств.

Що цікаво, згідно із законопроєктом, олігархами можуть називатися десятки і сотні українських підприємців. З одного боку, глава держави взявся виконати обіцянки, з якими не впоралися всі його попередники, з іншого боку, розмиті правила фактично наділять президента новою функцією – призначати олігархів.

З усіх критеріїв оцінки «олігарха» єдиний чіткий – розміри активів. Адже вплив на ЗМІ і участь у політичному житті – це спільна риса більшості заможних українців. А ось контроль над одним із ринків «монополізму» – юридичне визначення, яке може дати винятково антимонопольний комітет (АМКУ). Але в законі цією функцією наділили РНБО.

У коментарі OBOZREVATEL колишній глава Transparency International, а зараз нардеп «Голосу» Ярослав Юрчишин пояснив, що окремих законів не потрібно, достатньо просто розширити повноваження АМКУ. Така сама практика діє і в усьому світі. Україна стала першою країною, де з якоїсь причини президент отримав право обмежувати в правах тих, кого вважатиме олігархом. І таку абсурдну практику підтримала ціла низка нардепів:

«Слуга народу» – 229, група «Партія «За майбутнє» – 18, група «Довіра» – 15, «Голос» – 11, позафракційні – 6, «Батьківщина», «Європейська солідарність» і ОПЗЖ – жодного голосу.

Документ ухвалили з порушенням регламенту: незважаючи на вимогу опозиції, окремо кожну правку розглядати не стали. Ба більше, раніше уповноважена з прав людини Людмила Денісова заявила, що документ порушує Конституцію України, бо президент і РНБО не можуть вибірково обмежувати права людини.

Також проти документа на форумі YES у Києві виступив відомий аналітик, ведучий CNN Фарід Закарія. Він вважає, що закон про олігархів створює ризик для вільного функціонування ЗМІ і свободи слова в Україні.

«Суспільству вигідно мати багато різних медіаканалів, безліч різних власників бізнесу. Я б швидше турбувався про закони, які певним чином ускладнюють для громадянського суспільства і приватного сектора можливості володіти ЗМІ, висловлювати свою думку», – прокоментував Закарія.

Не підтримав документ і український підприємець чеського походження Томаш Фіала. Я подивився по всьому світу: чи існує де-небудь такий закон? Не знайшов. Тому це такий експеримент, який Україна проводить перша в світі», – зазначив Фіала. Як уточнив він, у багатьох країнах, зокрема на заході, були проблеми з олігархами. Вони вирішувалися за допомогою жорсткого антимонопольного законодавства і через незалежну судову систему.

Законопроєкт №5599 «Про запобігання загроз національній безпеці, пов’язаних із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» має на меті «подолання конфлікту інтересів, викликаного злиттям політиків, медіа та великого бізнесу, використання політичної влади для збільшення власних капіталів».

«Норми закону виписано абстрактно і неточно. Як визначити вирішальний вплив? Це оціночні поняття. РНБО, не маючи конституційних повноважень, матиме штучні можливості когось призначати олігархом, а когось ні. АМКУ згадується тільки один раз у законі, але, наприклад, АМКУ не вважає Фірташа з його облгазами монополістом», – сказав Юрчишин.

На прохання OBOZREVATEL Зеленський під час своєї пресконференції ще кілька місяців тому пояснив, що олігарх не зможе займатися політикою в Україні, а по відношенню до всіх, хто потрапить до реєстру, будуть застосовані санкції.

Закон не має чітких критеріїв

OBOZREVATEL звернувся до члена Ради громадського контролю НАБУ з проханням прокоментувати прописані в документі норми, і ось на які недоліки в законопроєкті вказала юристка Злата Симоненко:

• недостатньо критеріїв, щоб розуміти, хто є олігархом

«Прописали всього чотири пункти, які дозволяють визначити «олігарха». Що таке брати участь у політичному житті? Це дуже розмите визначення. Тут має бути роз’яснення: фінансує політичну партію, заснував її. Повинні бути зрозумілі критерії, інакше можна сказати, що будь-хто бере участь у політичному житті, тому що ходив на вибори хоча б раз у своєму житті», – сказала юристка.

• немає зрозумілого визначення, хто впливає на ЗМІ

«Як визначити, хто впливає на ЗМІ? Якщо людина засновник, бенефіціар, фінансує його? Якщо бізнесмен розміщує свою рекламу в ЗМІ, хіба це не вплив? Вони пишуть, що впливає бенефіціар і контролер. Але немає визначення, хто такий контролер», – додала Симоненко.

Крім того, юристка зазначає, що розмиті поняття в законопроєкті, а також відсутність конкретних критеріїв створюють можливість називати олігархом ледь не кожного заможного бізнесмена.

Сама ідея боротися з монополістами правильна, на це є і суспільний запит, і вимога міжнародних партнерів. Але чи не виявиться, що це стане ще одним механізмом боротьби з тими, кого не влаштував Офіс президента.