Четверг , Декабрь 8 2016
Главная / Новости / Аналитика / Про 20 гривень за долар можете забути назавжди – Новак
andrij-novak4

Про 20 гривень за долар можете забути назавжди – Новак

Скільки у «вазі» гривні – реальної вартості, а скільки – спекуляції. Як впливають на курс української валюти російські банки та падіння рубля. Чи вдасться Україні колись повернутися до співвідношення 8 гривень за долар. Про це виданню «Інформаційний акцент» розповів голова Комітету економістів України Андрій Новак.

– 19 лютого котирування гривні щодо долара на Міжбанку встановилися на рівні 26,9-27 грн/дол. Що вплинуло на пониження курсу української валюти?  

– Уже майже рік, принаймні 10 місяців, як немає жодних економічних підстав і причин для девальвації гривні. Усі три чинники, які формують курс, у нас зараз позитивні.

Перше – експортно-імпортний баланс. За підсумками минулого року Україна отримала плюс 615 мільйонів доларів. Це сталося не тому, що ми надто успішно урядували. Просто упав експорт, але ще стрімкіше зменшувався імпорт – переважно за рахунок різкого скорочення купівлі російських енергоносіїв. Так ми отримали позитивне торговельне сальдо.

Другий чинник – платіжний баланс, який враховує ще й прямі фінансові потоки. Він також позитивний – за підсумками минулого року плюс 900 мільйонів доларів. Майже мільярд – на відміну від 2014-го, коли мали мінус 13 мільярдів доларів.

І останній чинник — державний борг. Оскільки Україна отримала реструктуризацію на 4 роки зі списанням частини боргу, це також не тисне на курс гривні.

Отже, жодних підстав для девальвації немає.

Навпаки – є всі можливості для зміцнення. Проте й далі відбувається повзуча девальвація, яка є стопроцентно штучною і спричинена валютними спекуляціями на ринку. І уряд, і НБУ грають у цьому процесі роль спостерігачів. Бо, очевидно, теж отримують зиск від спекулятивних операцій. Інакше я це пояснити не можу.

— Цього тижня курс гривні понизили й політичні баталії. Хоч наступного дня після спроби голосування за відставку уряду Нацбанк пригасив тенденцію. Але вже 19 лютого гривня знову досить суттєво впала.

— У принципі, зараз і гасити особливо нічого, адже валютного ажіотажу немає ні в населення, ні в підприємств, ні в держави. Коли курс падає, ми чуємо різні пояснення голови НБУ. Що в цьому винні свята, або час після свят, або війна, або політика. Я не здивуюся, якщо девальвацію почнуть пояснювати поганою погодою.

— Той факт, що наразі транш від МВФ у підвішеному стані, впливає на курс нашої валюти?

— Це ще одне з популярних виправдань, яке ми часто чуємо від голови Нацбанку. НБУ щомісяця звітує – як у нього зросли золотовалютні резерви, що нині сягнули вже 13,5 мільярда доларів. Золотовалютні резерви зростають, а гривня чомусь падає. Це економічний абсурд. Такого не буває. Пояснення в мене лише одне — штучна девальвація внаслідок спекулятивних ігор на фінансовому ринку.

— То якого курсу варто очікувати найближчим часом?

— Аби знати це, бракує головного – бази прогнозування. Уряд і Нацбанк не розробив курсової стратегії. Реагуватимуть вони завтра, післязавтра на послаблення гривні — чи ні? А якщо відреагують – то зроблять це на якій позначці? Чи фіксуватиме НБУ гривню, і якщо так – то в якій точці? А, може, зроблять валютний коридор? Тоді знову ж таки – в яких межах?

Процес рухається безпланово й хаотично. Спрогнозувати апетити валютних спекулянтів неможливо. Щоденний обсяг торгів – це приблизно 250-300 мільйонів доларів. При цьому 30-50 мільйонів на продаж виставляє НБУ. Одні банки він обмежує в сумах, інші – ні. Це пряма фінансова корупція, будемо називати речі своїми іменами. Подивіться, за яким курсом банки купують долар, а потім за кілька днів – продають. І побачите суму навару, який отримують з нічого. Помножте її на тиждень, місяць чи півроку – і зрозумієте ціну питання.

МВФ іноді доводиться вказувати нашим урядовцям, як поганим учням

— Чому українські урядовці тривалий час не можуть покінчити з ручним управлінням у галузі, від якої залежить добробут цілої країни?

— Мабуть, чиновники також отримують із цього зиск. Іншої відповіді я не маю. А крім того, девальвація допомагає віртуально наповнювати і навіть перевиконувати бюджет. Як усі неодноразово чули — держбюджет перевиконується на 30 і навіть більше відсотків. Місцеві бюджети також. Хоч насправді йдеться про елементарний інфляційний ефект. Якщо навіть офіційна інфляція сягає 50 відсотків, то зростання доходів бюджету на 35 відсотків свідчить лише, що недобрали 15. Але номінально в гривнях приходить більше.


І влада може розказувати народу, як добре вона працює.

— За яких умов МВФ готовий надати Україні наступний транш?

— Для МВФ важливо розуміти, з яким урядом, прем’єром і міністрами фінансів та економіки вони мають справу. Їм треба знати: цей уряд — чинний, тимчасовий, перехідний? От і все. Вони лише очікують від нас якоїсь політичної визначеності.

— Кажуть, однією з вимог Фонду була прозорість руху грошових потоків політиків та близьких до них людей.

— МВФ не може висувати таких вимог. Він може лише давати рекомендації. Так само від нас не вимагають якихось цін, тарифів чи податків. Валютний фонд вимагає одного — щоби бюджет країни був платоспроможним. Ідеально — бездефіцитним. Або принаймні мав безпечний дефіцит — не більш ніж 3,5 відсотка від ВВП. Та якщо дефіцит щоразу вищий, ніж планували, тоді МВФ переходить до рекомендацій. І починає вказувати урядовцям, як поганим учням: дивіться, у вас тут проблеми — робіть щось із цим.

— Главі НБУ Валерії Гонтарєвій закидають рефінансування проблемних банків – зокрема, «Дельта», ВАБ, «Імекс», «Надра» та інших – які отримали значні суми, вивели їх за кордон, а тоді спокійно збанкрутували.

— Рефінансування регулятор так само здійснює в ручному режимі. Дрібний банк може отримати більше, ніж системний. Частині банків грошей узагалі не дають, якщо їхні власники не в фаворі. Рефінансування має базуватися на чітко виписаних формулах. Цих формул не існує, тому керівництво НБУ діє за обставинами. Оскільки жодних правил — немає, за зловживання у цій сфері навіть неможливо притягти до кримінальної відповідальності. Формально вони нібито нічого не порушують.

— Ну, є Генпрокуратура, яка мала би це відстежувати.

— Так, мала б. Але за умови відсутності узаконених кратеріїв в таких справах складно довести склад злочину. Чому цьому банку дали більше? Відповідь: бо в нього — критичніший стан. Аргументів можна познаходити багато. Хоча вивести гроші за кордон без відома Нацбанку неможливо. В НБУ на комп’ютерах фіксуються всі більш-менш крупні фінансові операції з території України.

Це мені нагадує те, як ловили Віктора Якуновича і людей з його оточення. Лише коли всі вони перетнули кордони – трохи згодом почали порушувати кримінальні справи й заводити прізвища до списків Інтерполу. Та й то далеко не всіх. У фінансовому секторі  відбувається те саме.

— Правда, що Гонтарєву пропонували як варіант заміни Арсенія Яценюка в кріслі прем’єра?

— Не думаю, що це була реальна кандидатура. Надто багато на її адресу лунає критики. За Гонтарєву депутати не проголосували б. Реальних кандидатів було троє – Яресько, Гройсман і Саакашвілі.

— За Яресько, гадаєте, парламент міг проголосувати?

— Можливо. Якби це було подано під соусом, що її кандидатуру погодили з МВФ, співпраця з яким є вкрай важливою для стабільності України.

— Ваш рецепт виходу з нинішньої урядової міні-кризи?

—  Переформатування коаліції з подальшим призначенням нового уряду. А якщо вони не спроможні це зробити, то в демократичних країнах існує єдино правильне рішення для таких випадків – дострокові вибори. В обох варіантах немає нічого трагічного. Це краще, ніж пожинати негативні плоди роботи нинішнього уряду. Вибори коштують приблизно мільярд гривень. Для бюджету це невелика сума. Неефективний уряд обходиться у стократ дорожче.

— Кого ви хотіли би бачити на чолі уряду?

Читайте также на NewNews:   Очередной громкий скандал с Россией: зачем Путин решил устроить государственный переворот в Черногории

— Немає сенсу оцінювати персоналії, а програм і стратегій кандидатів я не чув. Як накажете їх оцінювати: за статтю, одягом, стилем розмови? Саме так ми раніше й обирали політиків і посадовців. От і пожинаємо плоди. Це неправильний підхід, що побутує в країнах із нерозвиненим громадянським суспільством. У політиці ми реагуємо на форму й абсолютно не звертаємо уваги на зміст.

Якщо дрібні банки не об’єднуватимуться  регулятор їх ліквідує

— Цьогоріч держава заявила про продаж своєї частки в держбанках. Йдеться, якщо не помиляюся, про цифру — до 20 відсотків. Тут можна сподіватися некорупційних підходів?

— Якщо держава залишає за собою контрольний пакет, у такому продажі нічого страшного немає. Той, хто купить банк, лише поліпшить його менеджмент. Головне – чи буде конкурс відкритим? Якщо частку придбає хтось із так званих олігархів – це буде просто черговий перерозподіл державної власності. А якщо прийде крупний, серйозний банк (європейський, американський, канадський, австралійський, японський – не має значення), оце було би дуже корисно. Ну, й стало би хорошим знаком, що українська банківська система має шанс на одужання.

Мати частку в державному банку вигідно. Бо якщо раптом у фінустанові якісь серйозні проблеми – їх покривають із бюджету. Тому державні банки вважають найнадійнішими.

— А яка доля очікує на дрібні банки? Зникнуть узагалі?

— Я так розумію, що їхня доля вже «розписана». Дрібні банки регулятор буде ліквідовувати. Єдиний варіант для них вижити – це об’єднуватися. Якщо вони цього не зроблять, тоді їм загрожує ліквідація.

— Це правильно? До цього веде сам ринок?

— Не зовсім. У цивілізованих країнах регулятор не ліквідовує банки, а виставляє їх на продаж. Якщо покупцям вони нецікаві та їх ніхто не придбав – тоді банки викуповує держава. При цьому всі до копійки зобов’язання мають бути витримані.

У нас пішли шляхом дикого капіталізму. Я навіть в історії дикого капіталізму такого, якщо чесно, не пам’ятаю. Банки просто ліквідовують. При цьому вкладники залишаються при своїх інтересах. Вони можуть розраховувати лише на 200 тисяч гривень з Фонду гарантування вкладів – та й то невідомо, за який період і якою буде вартість тої гривні. Такий от грубий і цинічний грабунок людей, які повірили в банківську систему і яких «кинули».

— Суму 200 тисяч гривень необхідно переглянути?

— Коли її встановлювали, курс був 5 гривень за долар, а зараз – 25-26. Якою була купівельна спроможність гривні тоді та якою є зараз? Але навіть якщо цю цифру переглянути, на п’ять її все одно ніхто не помножить. Ну, може, збільшать до 300-400 тисяч, максимум – до півмільйона. Це не компенсує реальних втрат вкладників.

Президент єдиний з олігархів збільшив свої статки

— До якої міри російські банки впливають на фінансовий сектор України?

— Як не дивно, вплив російських банків не лише зберігся, а й зростає. Вони нарощують капітал у своїх українських філіях, скуповують наші банки. У цій ситуації напрошується запитання: у нас взагалі влада – українська чи ні?

— Ми радіємо, коли падає рубль. Та чи не впливає обвал російської валюти на курс гривні?

— Від початку російської агресії наші економічні зв’язки з РФ мінімізовані. Економічна залежність також – як щодо експорту-імпорту, так і у взаємних інвестиціях. Зв’язку між курсом рубля і гривні уже немає. Це не 1998 рік, коли була перша глибока девальвація. Тоді ми були економічно, та й психологічно залежні одне від одного. Тож коли почав валитися рубль, люди побігли міняти гривню на тверді валюти.

Зараз Україна та Росія рухаються в абсолютно протилежних напрямках. Росія – під дією міжнародних санкцій, які шкодять її економіці. Україна, натомість, отримує масштабну міжнародну фінансову допомогу світового співтовариства. Наші траекторії  діаметрально різні.

Тому не вірте керівництву Нацбанку, коли воно каже: гривня слабшає, бо валиться рубль. Я не здивуюся, якщо почую від глави НБУ пояснення, що наша валюта валиться, бо в країні лютує епідемія грипу. І гривня захворіла, кашляє, в неї нежить…

— У якому стані нині один із найбільших системних фінустанов «Приватбанк»? Він надійний, як раніше? Чи регулятор робить спроби «підпиляти» йому ніжки?

— Це один із найбільших системних банків України — і за активами, й за депозитами. Стосовно таких установ не можна допускати навіть негативних чуток, не те що вчиняти якісь непродумані дії. Ну, а бажання попиляти в наших політиків завжди є, коли йдеться про політичних опонентів чи ворогів. Саме в цьому пролягає межа між позицією політика (хоч радше — політикана) і державника.

— Як гадаєте, президент це розуміє?

— Розуміти – одне, а діяти – інше. Якщо Порошенко – «президент», то це одна річ. Якщо ж він «бізнесмен» – це інша справа.

— Президент досі лишається єдиним з крупних вітчизняних бізнесменів, чиї активи зростають? Чи хтось із олігархів, які торік усі втратили в капіталі, повертає собі бізнес-фарт?

— Президент – єдиний, хто останнім часом збільшив свої активи. Що викликає дуже великі запитання, коли йдеться про країну в стані війни. Його банківські активи за рік зросли десь у 2,5–3 рази. У решти банки валяться, а в нього все гаразд.

За купівельною спроможністю долар має коштувати не більше трьох гривень

— Що відбуватиметься найближчим часом з гривнею? Вона падатиме чи зміцнюватиметься? І де тоді стеля? Чи, можливо, дно? Ваші відчуття як фахівця.

— Щоби дати прогноз, треба знати курсову стратегію уряду й НБУ. На жаль, її немає. Єдине, за що можна зачепитись – курс, закладений у бюджеті на нинішній рік. Там прописано діапазон 24,1 – 24,4 гривні за долар. Але зараз курс уже інакший. Хоча я не виключаю, що до кінця року гривня зміцниться десь приблизно до цієї позначки.

— До речі, як би ви оцінили динаміку курсу нацвалюти за всі роки Незалежності? Може гривня повернутися до колишніх «старих» значень?

— Ви питаєте про те, що називається порівнянням купівельних спроможностей грошових одиниць. За цим показником долар зараз коштує не більше трьох гривень. Найменший дохід в Україні на людину – 1200 гривень. Пенсіонер, який не має допомоги від дітей і стороннього заробітку, на цю суму мусить виживати – і виживає. Якщо поділити її на нинішній курс, вийде 45-50 доларів. В Америці на цю суму реально прожити максимум дні три.

Різниця між реальною купівельною спроможністю (3) і курсом (25-26) і є оцінкою ефективності діяльності наших урядів і Нацбанку. Це колективний підсумок діяльності українського політикуму, який не змінювався від часу запровадження гривні. Одні й ті самі люди: депутати, губернатори, міністри – крутяться по колу, тасуючи посади. На позір вони можуть розбавляти свої політичні партії «свіжою кров’ю». Але ці «нові» люди нічого не вирішують. Нині нами ще керує стара політична еліта.

Сьогоднішній курс гривні – це один із результатів її діяльності за всі ці роки.

— Гаразд, чи може гривня відновити свої старі позиції бодай кількарічної давнини?

— Так не буває. Принципово валюта так підскакувати не може. Проте реально — зміцнити курс, скажімо, до 20 гривень за долар. Хоча з нашими керівниками — я в це не вірю. Просто тому що міцніший курс не відповідає їхнім бізнесовим інтересам. Про 8, 10, 15 і навіть 20 гривень за долар можете забути назавжди.


Полезно знать

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *