Родини загиблих в Іловайській трагедії вимагають відповідей і покарань за смерті рідних

Україна відзначає День пам’яті своїх загиблих захисників. Сім років тому за свободу і незалежність в Іловайській трагедії загинуло найбільше українців, які боронили країну від російської агресії.

Про це йдеться в сюжеті ТСН.19.30.

Зранку біля залу пам’яті в Міністерстві оборони України збирається чи не все керівництво країни, рідні загиблих, і бійці, що пройшли полон, але вижили. За кожним, хто загинув саме 29 серпня в різні роки, лунають дзвони, почесна варта стріляє в небо. Загалом лунає  244 постріли. І їх чути за кілька кварталів від місця вшанування пам’яті.

Сім років тому Україна пережила найчорніші дні новітньої історії. При виході з Іловайська так званим зеленим коридором російська армія розстріляла колони українських бійців і добровольців. За зведеними даними, в дні Іловайської трагедії загинуло 366 українців, півсотні — зазнали поранень, півтори сотні — зникли безвісти.

На Михайлівській площі біля стіни пам’яті збираються ті, для кого Іловайськ став особистою трагедією. Нині, за сім років після тих подій, все менше сліз, і все більше усмішок, обіймів і спогадів.

Хто винен в Іловайській трагедії — цьогоріч відповідь на це питання чимдуж чекають всі, кого безпосередньо стосуються події семирічної давнини. Цього тижні генеральна прокуратура почала оприлюднювати  70 досі засекречених томів справи про Іловайськ. Прокурори обіцяють, що ці матеріали дадуть зрозуміти, які рішення приймались у вищому керівництві країни під час тих подій.

«Чому саме одне було рішення за цими двома напрямками, чому 10 не було рішень? Чому тактичному командиру Хомчаку не дали можливість використати максимум маршрутів для виходу з коридора?», — запитує  боєць батальойну «Донбас» Ігор Гевко.

Чекають на відповіді і сестри 37-річного Костянтина Нечепуренка, бійця батальйону «Кривбас», який загинув саме в зеленому коридорі.  «Перше — чому не прийшла допомога? Друге — чому не було достатньо боєприпасів? Саме так, чому було поставлено? Все ж таки за один день скільки життів покладено, ні за що, просто ні за що», — каже сестра загиблого бійця Оксана.

Андрій Тетерук — командир батальйону «Миротворець», який також виходив зеленим коридором з Іловайська каже, читав до сьогодні засекречені матеріали справи. До них в нього був доступ, коли він був народним депутатом. Запевняє, будь-яких особливих відповідей українці там не побачать.

«Нічого каркаломного ми з цієї справи не дізнаємось, там насправді описана хронологія і чисельність угрупування українських військ, які просто чомусь засекретили. Разом з тим, я за те, щоби і українські військові експерти, і журналісти мали доступ до цієї справи, щоби суспільство розуміло, в який спосіб ми приймали рішення і діяли в 2014 році», — зазначає Андрій Тетерук.

На Михайлівській сьогодні, вже традиційно, співали гімн, покладали квіти і молились за полеглих. А ще наголошували — в пошуках винних ми маємо пам’ятати, що головний винуватець, зокрема, й Іловайської трагедії — Кремль. І відступати на Донбасі Росія поки не збирається.