Валерій Маркус про корупцію під час війни: «Розповідаючи про неї, ми допомагаємо ворогам»
Український письменник та колишній головний сержант 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» Валерій Маркус висловився про одну з найболючіших тем воєнного часу — публічне обговорення корупції та внутрішніх проблем України.
На оприлюдненому фрагменті інтерв’ю Маркуса наводять зі словами: «Розповідаючи про корупцію, ми допомагаємо ворогам». Ця теза порушує складне питання: де проходить межа між необхідністю відкрито говорити про проблеми держави та ризиком того, що такі історії використовуватиме російська пропаганда.
Водночас сам Маркус раніше неодноразово публічно говорив про проблеми, які, на його думку, існують усередині української армії.
Маркус раніше сам жорстко критикував систему
У 2023 році Маркус попросив перевести його з посади головного сержанта 47-ї ОМБр на нижчу посаду. Тоді він заявив, що категорично не погоджується з окремими рішеннями щодо застосування та розвитку бригади. Серед проблем він називав ставлення до сержантського корпусу, морального духу військових та безкарність некомпетентності частини офіцерського складу.
Наприкінці 2024 року після тривалої публічної паузи Маркус оприлюднив багатогодинну серію відео про історію створення 47-ї бригади та конфлікти всередині неї. Серед іншого він говорив про, за його оцінкою, корупцію, кумівство, некомпетентність та зневажливе ставлення до солдатів.
Важливо, однак, розділяти встановлені факти та звинувачення самого Маркуса. Частина озвучених ним тверджень була його власною оцінкою подій і викликала заперечення з боку інших військовослужбовців 47-ї бригади. Зокрема, пресофіцерка Анастасія Блищик публічно критикувала його версію конфлікту.
Чи справді розмови про корупцію «допомагають ворогу»?
Проблема значно ширша за одну цитату. Росія справді використовує внутрішні українські скандали, конфлікти та корупційні справи у своїй інформаційній війні. Але з цього не випливає, що про корупцію не потрібно повідомляти.
Навпаки, публічність, журналістські розслідування та робота правоохоронних і антикорупційних органів є механізмами, за допомогою яких порушення можуть бути виявлені та покарані.
Тому принципова різниця полягає у тому, як саме говорити про проблему. Публікація перевірених фактів із доказами та можливістю для всіх сторін висловити свою позицію відрізняється від непідтверджених звинувачень або узагальнень, які можуть створювати враження, ніби корупцією охоплена вся держава чи армія.
Дискусія про це виникала і після резонансних відео самого Маркуса. Радіо Свобода тоді зазначало, що його заяви спричинили широку суперечку не лише щодо проблем у ЗСУ, а й щодо того, чи варто військовим виносити такі конфлікти у публічний простір під час війни.
Від критики командування до дискусії про відповідальність
Історія самого Маркуса добре демонструє складність цього питання. З одного боку, він публічно виступав із надзвичайно гострою критикою системи та окремих командирів. З іншого — тепер наголошує на тому, що інформація про українську корупцію може бути використана противником.
Ці дві позиції не обов’язково суперечать одна одній. Можна одночасно вважати необхідним викривати реальні проблеми та усвідомлювати, що Росія намагатиметься використати будь-який український скандал у власних інтересах.
Саме тому під час війни особливо важливими залишаються перевірка інформації, докази та чітке відокремлення фактів від припущень і персональних оцінок.
Для України питання корупції — це не лише проблема репутації. Це питання довіри громадян, ефективності держави та армії, а також відносин із міжнародними партнерами. А тому замовчування проблем може бути не менш небезпечним, ніж їхнє некоректне або маніпулятивне висвітлення.
