Нікому вколоти: у Львові батько п’ять годин їздив лікарнями з сином, що стікав крoв’ю

Львівський тренер зі східних єдиноборств Сергій Мутин розповів історію про те, як він упродовж п’яти годин їздив львівськими лікарням з дитиною, яка стікала кров’ю.

Про це Мутин написав у “Фейсбук”. – інформує lviv1256.com

За словами чоловіка, його син отримав відкритий перелом плечової кістки, дуріючи перед тренуванням. Батько наклав джгут і паралельно намагався викликати “швидку”.

“Сьогодні мій син, дуріючи перед тренуванням, впав і отримав відкритий перелом плечової кістки. Зовсім не банальна травма. Навіщо це пишу? Просто хочу повідати про мій сьогоднішній день після цього, щоб кожен з нас задумався. Отже, я, розуміючи наскільки все серйозно, як можна швидко накладаю джгут (перелом, відкритий з усіма атрибутами), паралельно набираю швидку. Оператор випитує основні дані і видає сакральну фразу: “немає вільних машин”, я питаю орієнтовний час очікування, відповідь “близько години”!!!! Карл-години!!!” – йдеться у повідомленні.

Він не став чекати швидку допомогу і повіз сина, який вже почав втрачати свідомість, самостійно у Львівську комунальну міську лікарню №8.

“Малий втрачає свідомість, як можу ставлю з підручних матеріалів шину, хапаю на руки і везу в 8 травматологію. Під’їзд до травмпункту закритий шлагбаумом, нікого немає! Знову хапаю дитину на руки і біжу в травмпункт. Там черга, чоловік 20, заношу в кабінет. Лікарі, молоді хлопці, бачачи ситуацію всіляко намагаються допомогти як можуть. Але у них немає нічого. Навіть немає з чого зробити шину! Шину!!! У травматології майже мільйонного міста! Ні бинтів! Немає анальгіну для знеболювання. Все потрібно купувати навіть для невідкладних випадків. Нічого немає! Але вони роблять все від них залежне”, – пише тренер.

Медики запропонували відвезти дитину в Обласну дитячу лікарню, яка знаходиться на іншому кінці міста, по вулиці Пилипа Орлика. На прохання виділити автомобіль швидкої допомоги, так як в місті пробки – йому відповіли відмовою.

“Кажуть – везіть його на Орлика (в обласну дитячу лікарню). Везіть терміново! У вас велика втрата крові. Я прошу – у вас є машини швидкої допомоги у дворі – зараз година пік, давайте на них з сиреною. Вони мені – вони зайняті, так і ви швидше доїдете самі. Хапаю сина і в машину. Їду. Затори. Центр”, – розповів Мутин.

По дорозі чоловік зателефонував у приймальне відділення, щоб там готувалися прийняти дитину. Але замість лікарів, йому довелося самому брати каталку і везти стікаючого кров’ю сина до лікарів.

“По дорозі додзвонююся в приймальне на Орлика. Приїхав, шлагбаум. Два охоронці, бачачи дитини в напівнепритомному стані і в крові, відкривають шлагбаум і впускають до входу. Сам беру каталку-носилки і везу в приймальне. Шукаю ліфт, чортихаюся. У малого відкрилася кровотеча, мабуть, коли я перекладав, потривожив рану. Всі в крові, джгут зняли раніше”, – повідомив тренер.

У приймальному відділенні до нього підбігли молоді лікарі, які почали екстрено обробляти рану без наркозу і знеболення. На прохання зробити хлопчикові укол, відповіли, що без дозволу чергового лікаря не мають права. Після обробки рани дитину відправили на рентген, який несправний.

“Обробляють, закривають рану. Всі без наркозу і знеболювання. Дитина кричить не своїм голосом. Прошу зробити укол для знеболювання. Кажуть, без санкції лікуючого (або головного, не знаю) лікаря не можуть. Лікаря немає, він на операції. Відправляють на рентген. Він не працює, цитата – “заглючил, робимо”, хвилин 30 чекаємо. Син просто провалюється від болю”, – пише Мутин і додає, що після того, як апарат запустили, йому довелося всі маніпуляції проводити удвох з дівчинкою-рентгенологом.

“Забираю сина, везу на оформлення – нікого немає. Денис кричить. Дівчина за стійкою одна. Людей чоловік 10, кожного оформляють хвилин 30. Знову прошу дати знеболююче синові. Але доктора немає”, – повідомив чоловік.

Через 30 хвилин з’явився черговий лікар після операції і дав розпорядження готувати дитину до операції і дати йому знеболююче. Але виявилося, що зробити укол в лікарні нікому.

“Приходить лікар, весь мокрий, оперував. Через хвилин 30. Каже, готувати до операції, дати анальгін з димедролом. Везу я і санітарка у відділення. Чергу в операційну, ми треті. Ще раз прошу дати знеболююче! Санітарка каже, вибачте нікому вколоти, на поверх одна санітарка і та на операції!” – написав Мутин.

Він спробував з’ясувати, куди подівся весь персонал лікарні і чому нікому зробити укол.

“Питаю, як так?! Ми третій годину у вас і нікому вколоти. Опускає очі – каже, всі поїхали в Польщу та Чехію. Я пропоную вколоти сам. Вмію, знаю! Відповідає, не можна. Син просто у нестямі від болю. Після травми йде четверта година!!! Нікому!!! Зробити укол!!!! Забирають на операцію, через майже 5 годин після травми”, – розповів про відповіді тренер.

Він пояснив, що у нього немає претензій до лікарів, але його шокував стан львівських лікарень і відсутність у них необхідних речей, а також персоналу для екстреного порятунку дитини.

“Обмовлюся, я не маю претензій до лікарів. Всі ці люди-лікарі здійснюють подвиг, працюючи в таких умовах. Хірург-лікар, який вийшов і робив операцію, був у мокрому костюмі. Він стояв і рятував дітей нон-стоп. І не сидів у себе в кімнаті. Всі, хто нас зустрічав – як могли допомагали, але і вони безсилі в цьому бардаку нашої системи охорони здоров’я”, – резюмував Мутин.