ТОНКА КРИГА НАШОЇ РЕВОЛЮЦІЇ. Я хочу відповісти на питання: чи потрібна нам нова революція?, — Бушанський

ТОНКА КРИГА НАШОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Я хочу відповісти на питання: чи потрібна нам нова революція?
Чи виправдані революційні заклики та дії в умовах війни з Росією?
Якою має бути мета нашої нової революції?
Як має здійснюватися наша революція?
Почнемо з того, що революція не відбувається за чиїмось бажанням. Революція – це стихія. І жоден «мольфар» її викликати не здатен. Жодні гроші Держдепу (як уявляють це собі кремлівські параноїки) і жодні гроші «Курченка» (як це уявляють собі ідіоти на Банковій) не здатні породити революцію.
Для революції або є передумови, і тоді вона обов’язково відбудеться, або передумов немає, і тоді всі полум’яні промови – це лише привід для іронії.
Тож, чи є в Україні передумови для революції?
Безперечно.

1. В країні економічна стагнація. Причина – корупція, відсутність умов для інвестицій, незахищеність власності.
2. Активна розбудова олігархату, започаткована Леонідом Кучмою, продовжена Віктором Ющенком і Віктором Януковичем, триває й нині завдяки зусиллям Петра Порошенка.
3. Переслідування опозиції та впровадження цензури у ЗМІ.
4. Глибока криза демократичних інститутів: вибори в країні перетворилися на фікцію, ЦВК і далі очолює фальсифікатор Охендовський, політичні партії являють собою лобістські структури олігархів, парламент не є виразником волі народу.
5. Ідеали Майдану – зраджені. Пам’ять загиблих на Майдані – розтоптана.
6. Крайнє зубожіння українців. Ніколи, ніколи Україна не була найбіднішою країною Європи! До такого стану Україну довів Петро Порошенко!
7. Міжнародно політична ізоляція України. Режим Петра Порошенка вже втратив підтримку наших союзників. І причина цього – нечувана жадоба і нечувана брехливість Петра Порошенка.
Усе перераховане (і все те, що не згадано, бо перелік можна продовжувати) – це умови, які породжують революцію; це причини, які її вже породили. Бо десятки тисяч людей, які вже вийшли на вулицю, – це і є нова революція, що лише набиратиме обертів.
Можна почути такі слова: навіщо нам Михаїл Саакшвілі, чому ми повинні його підтримувати?
Утім я спитаю про інше: а чи є альтернатива?
Усі українські політики розділилися на два табори:
перші намагаються прилаштуватися біля порошенківського корита;
другі – у тому числі й Юлія Тимошенко, чекають на вибори, сподіваючись на перемогу.
Проблема тільки в тім, що перемоги не буде. Рейтинги не брешуть: українці схильні проголосувати за Тимошенко, Гриценка та ін. Проблема тільки в тім, що виборів – чесних прозорих виборів – не буде. Невже вибори в Кривому Розі та довибори в Чернігові – це не достатні свідчення того, що Порошенко діятиме методами Януковича та Партії регіонів?
ЯКЩО ПОРОШЕНКО НИНІ ЗАЛИШИТЬСЯ ПРИ ВЛАДІ, ВІН ЗБЕРЕЖЕ ВЛАДУ НАЗАВЖДИ. І тому, немає іншого шляху, окрім шляху революції.
Революція – це не примха. Революція – це необхідність. І якщо нині нашу революцію очолив Михаїл Саакашвілі, то це означає лише те, що він виявився єдиним політиком здатним на такий вчинок; єдиним політиком, здатним кинути виклик Порошенко.
Тож, яка наша мета?
Перше, відсторонення від влади Петра Порошенка – імпічмент. Реформування України, за перебування Порошенка на Банковій, – неможливе.
Друге, притягнення Порошенка та його кліки – Яценюка, Гонтаревої, Луценка та ін. – до відповідальності за пограбування країни та інші злочини.
Однак, цих кроків за мало. Змій корупції та брехні відродиться.
Україні потрібен новий уряд, який я назвав би «Урядом народної довіри». На моє переконання, цей уряд мав би очолити Михаїл Саакашвілі. Його рішучість і непримиренність є надією на швидке очищення України від всевладдя корупціонерів.
До уряду, вважаю, мають увійти ті особи, які мають відповідний досвід, особи, які мають авторитет у певних галузях. На жаль, надія на «молодих і зелених» себе не виправдала: молодість – не професія, недосвідченість – не завжди чеснота. Україна немає часу на експерименти. І того, ставка має бути зроблена на професіоналізм. Певен, що, скажімо, транспортники чи медики здатні назвати незаплямованих корупцією осіб, котрі спроможні очолити відповідні міністерства.
Наступне і вкрай важливе: без народної підтримки і народного контролю (!!!) жоден уряд реформаторів не досягне успіху. Україні потрібен «постійний Майдан», тобто демократичний інститут, котрий контролюватиме владу. Такий інститут – політичні партії. (І не треба вигадувати велосипед.)
Нам потрібні – і це завдання нашої революції:
а) реформа виборчої системи,
б) зняття депутатської недоторканності,
в) закон про демократичні принципи організації політичних партій, який передбачав би також прозорість фінансування партій і внутрішньопартійний контроль. Наявність партійних олігархій – це велика проблема, яка паралізує демократію в Україні. І того, без партійної демократії, що має бути визначена законом, змін в Україні не буде.
Звідси і мій заклик: ВСІ ВСТУПАЙМО ДО ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ!
Так, це гидко. На жаль. Але іншого виходу немає. Якщо громадські активісти не ввійдуть до політичних партій і не впливатимуть на їхню діяльність, партії так і залишаться олігархічними філіями та бізнес-проектами партійних лідерів. Це якраз той випадок, коли партії можна змінити, лише шляхом безпосередньої участі в їхній діяльності.
І останнє: як має відбуватися наша революція?
Крига, якою ми маємо проти, дуже тонка. Триває війна з Росією, країна наповнена провокаторами та запроданцями. Революція немає медійної підтримки. Це ті умови, в яких треба буде діяти.
Єдиний вихід – Майдан. Щоденні маніфестації, які покажуть щурам у парламенті, хто в домі хазяїн – народ чи Порошенко?
Потрібна ТОТАЛЬНА САМООРГАНІЗАЦІЯ. Кожна десятка, кожна сотня повинна відповідати за кожного учасника, який братиме участь у акціях. Це допомагатиме виявляти провокаторів.
Крига, якою ми маємо пройти, це крига законності. ІМПІЧМЕНТ НА ОСНОВІ КОНСТИТУЦІЙНИХ НОРМ! Закону про імпічмент немає. Але є Конституція, є стаття 111, яка передбачає процедуру імпічменту. Цього досить.
Нам треба бути пильними. Нам треба пройти тонкою кригою. Перша ж крапля крові розтопить її, перша ж граната, кинута провокатором, зруйнує її.
Але іншого шляху немає.