Євген Селезньов: Що почалося на Донбасі? Росія? Я зітру твій номер

Емоційне інтерв’ю з гравцем збірної України Євгеном Селезньовим про патріотизм, Україну, «Кубань», Росію, Донбас, критику в Україні і чесність до батьківщини.

У кінці лютого форвард збірної України Євген Селезньов перейшов з «Дніпра» у російську «Кубань». В Україні цю новину зустріли шквалом критики, яка продовжується і нині. Селезньова називають не інакше як зрадником, але жоден журналіст не питав у футболіста, чому він це зробив, що ним рухало і про його позицію.

Depo.Сектор виправив цю ситуацію. Ми поговорили з Євгеном Селезньовим. Розмова вийшла емоційною, але дуже відвертою.

— Євгене, привіт. Є хвилина поговорити?

— Для чого?

— Для короткого інтерв’ю?

— А навіщо?

— Ти поїхав з України, хочу дізнатися як живеш, давно тебе не чули?

— Звісно, я поїхав і всі про мене забули!

— Неправда. Женя, ти забив свій перший гол за «Кубань» завдяки якому команда виграла в «Крилья Совєтов». Як відсвяткував?

— А як я мав святкувати? Летів в літаку у Дніпропетровськ, ніяк.

— В першому матчі за «Кубань» проти «Зеніту» ти, м’яко кажучи, діяв агресивно, штовхався. Тебе замінили після першого тайму. Що це було?

— Не знаю, що сказати. Все, як завжди. Тренер, правда, сказав, що «тебе зараз можуть вилучити і, мабуть, не варто грати в 10-х». А тебе, каже, точно виженуть з поля!

— Тобто просто характер в тебе кепський?

-Так, мабуть.

— Журналісти ж часто жаліються, що ти жорсткий в спілкуванні! От після матчу з «Крильями Совєтов» на російського журналіста «наїхав»…

— Я нормальний в спілкуванні, нехай нормальні питання ставлять. А як ні – нехай на мене до суду подають.

— Але журналістів не любиш, так?

— Чому? Я всіх люблю. Просто вони неправильно ставлять питання.

— А які питання правильні тоді?

— Ну як, які – адекватні. З розумінням ситуації, а не просто «тріпати язиком». Які питання до мене, такі і відповіді.

— Що найбільше в питаннях не подобається?

— Ну, наприклад: «Чому не забили більше голів?». Як я маю відповідати на це питання? Ну, не вийшло, кажу, тому і не забив – добре зіграв голкіпер, захисники… чому не забили? Бо не забили…Я не знаю, що відповідати. Банальщину питають. Набридли такі питання.

— Тоді ми будемо ставити не такі питання, як інші. Вони, можливо, будуть не дуже зручними та приємними. В Україні тебе критикують, бо ти поїхав на Росію грати за «Кубань» під час війни. В країну, яка захопила Крим, Донбас…

— Зачекайте, тепер я вам поясню ситуацію. Мені багато розповідали, що про мене пишуть, я не читаю це. Ви мені скажіть наступне: я винен у певних політичних діях і чи можу я вплинути на політичну ситуацію, яка відбувається? Що я вмію і пішов робити?

— Грати у футбол…

— Тепер знову ставлю вам питання: футболісти воюють? Тепер питання вичерпане?

— Євгене, ти на моє питання відповідаєш запитаннями. Так не піде…

— Я просто не розумію, що тобі сказати на це. Я граю у футбол. Добре, давай, хто мене там критикує? Нехай він створює команду, годує мого сина, задовольняє всі мої потреби і створює такий рівень чемпіонату, який мені сподобається… Я казав вже всім підряд і не раз, що я – аполітична людина. Для мене політика – це дрімучий ліс. Я інколи думаю про ці речі, що ні я, ні ти жодним чином не можемо вплинути на дії певних людей, які знаходяться вище за нас. Я не кажу, що я зробив погано або добре. Вибір, який я зробив, був на користь футболу. Не на користь України, Росії, Америки та ін. Я обрав спорт. Для мене футбол – це життя. Все.

— Ну, дивися…

— Мені, от пробач, те, що каже Сабо, що він би не пішов в Росію – та його туди і не кличе ніхто…

— Йожеф Сабо казав, що не потрібно заробляти гроші в «лігві ворога…»

— Ой… Президент клубу «Кубань» Мкртчан – він з Донецька, тривалий час працював у цьому місті. Це ворог? Команда «Кубань» — це лігво ворога?

— Ти знову мені ставиш питання? 

— Я не хочу на ці питання відповідати, бо те, що каже Сабо – це ненормально. Лігво ворога… Я дивуюся, можливо, чогось не розумію, бо прийшов грати у футбол. Розумієш – футбол. Є слово «футбол», а є слово «політика». І де я буду більше зростати і принесу користь своїй команді? Я ніколи не зраджував свою батьківщину, чесно на неї працював і продовжую працювати далі. І це підтвердили матчі плей-офф ЧЄ-2016. Я вважаю себе українцем, готуюся до Євро у більш сильному чемпіонаті. Що я зробив поганого? Сабо…та нехай він каже, що хоче. І всі нехай говорять, у мене є власна думка. О, слухай, а напиши: «Сабо – плати мені зарплату. Навіть не мені, я з тебе грошей не візьму. Утримуй мого сина». От так і напиши.

— Футбол і політика – різні речі. Ти так кажеш. Добре, тоді питання: як розуміти висловлювання політиків про те, що ЧС-2018 у Росії варто відібрати? Чому політики піаряться на футболі у різних країнах?

— Я нічого не можу сказати з цього приводу. Це питання для таких людей, які у це лізуть. От для Сабо, наприклад. Я лізти не буду, бо граю у футбол.

— Як на Росії відносяться до українців? До тебе і твоєї родини…

— Чудово відносяться. Я приїхав, мене зустріли так, немов я в команді вже років 10-ть. Жодного кривого слова не чув, не питали про політику взагалі.

— Не кричали, що ти фанат «кривавої хунти»? Так часто пишуть стосовно України в російських ЗМІ…

— Що? Ніхто, жодного такого слова не чув.

— Твої батьки та рідні досі на Донбасі живуть?

— Я приїхав до Дніпропетровська. Дідусь зараз тут. Рідні то там, то тут. Коли як.

— А як вони там живуть?

— Давай я дам номер – зателефонуєш і запитаєш.

— Добре, а ти коли був останній раз на Донбасі?

— Тоді, коли все почалося.

— Що почалося?

— Два роки тому був…

— Що почалося на Донбасі, Женя? Для тебе особисто?

— Дивися, ми говоримо про футбол чи про щось інше?

— Ми говоримо про те, що почалося для тебе, як для людини, рідні якої лишилися на Донбасі?

— Для мене почалося те, через що я не можу потрапити додому.

— Конкретніше. Що розпочалося, Євгене?

— Ми говоримо про футбол чи не говоримо? Мені за політику говорити?

— Для тебе, як для громадянина, що розпочалося на Донбасі, Женя?

— Я не буду з тобою говорити за політику.

— Росія – це братня країна чи агресор?

— Наступного разу зітру твій номер або не візьму слухавку. Про що ти зі мною розмовляєш? Ці питання…Ти мене втягуєш туди, де в мене немає жодного впливу, але знаю дуже багато – це про всяк випадок.

— Тоді скажи, що знаєш. В тебе ж є власна позиція. Ти відома людина, Євгене…

— В мене вона є, але ця позиція не для всіх. Я не маю свою позицію висловлювати направо і наліво. І кричати, який я хороший, а всі інші – погані. Потрібно показувати діями, а не словами.

— Тобто ти просто відомий футболіст, який має забезпечувати власну родину. Все?

— Як і кожен нормальний чоловік, батько, син, брат, онук – повинен забезпечувати власну родину. Я маю дбати про те, щоб всі були здорові, ситі, одягнені. До того ж я займаюся улюбленою справою, яка стала роботою.

Я ще раз кажу — я вважаю себе українцем, який виріс у цій країні, завжди заробляв гроші футболом, не обманював, працював чесно, платив і платить податки. Так підходить? Дякую.