«17 миттєвостей весни»: помилки й ляпи

1 серпня 1973 на екрани вийшов перший радянський серіал «17 миттєвостей весни». Зараз його з повною впевненістю можна назвати культовим. Герой твору Юліана Семенова розвідник Штірліц став справжнім народним героєм, персонажем анекдотів та втіленням образу шпигуна, який завжди «близький до провалу», але може виплутатися з будь-якої ситуації. Проте, розглядати «17 миттєвостей весни» як історичне кіно не можна, занадто вже багато ляпів і огріхів допустили як сам Юліан Семенов у своїх книгах, так і творці серіалу. Портал «Знай.ua» розповідає про основні неточності та ляпи радянського серіалу.

Характер нордичний, нещадний до ворогів Рейху

В одному з епізодів серіалу Штірліц, роздумуючи про те, хто з нацистської верхівки міг би бути ініціатором сепаратних переговорів із США та Британією, переглядає їх особисті справи. Звичайно, жодних особистих справ з описом нордичного характеру й нещадності до ворога, в Третьому Рейху не було.

Фактаж цих особистих справ теж сповнений помилок. Так, наприклад, про Геббельса кажуть, що в нього середня освіта. Хоча сам Геббельс був доктором філософії Гейдельберзького університету. Причому став він їм ще в 1922 році, тобто до приходу до влади. Інформація про те, що він був призначений гауляйтером Берліна в 1944 році за доблесть, виявлену під час придушення заколоту, теж насправді не відповідає дійсності. Геббельс став гауляйтером ще в далекому 1926 році. Так само образили Герінга, якому теж приписали середню освіту. При тому, що він був асом Першої світової війни й закінчив Військову академію в Карлсруе, ще й з максимальним балом випускних оцінок.

Звичайно, вища освіту та успіхи в навчанні не скасовують злочинів нацистів. Але тоді тим більше незрозуміло, для чого потрібно було виставляти їх менш освіченими.

Справи сімейні

Абсолютно незрозуміло, як Штірліц примудрився дослужитися до штандартенфюрера СС (тобто до полковника) будучи неодруженим. Згідно з наказом Гітлера, всі офіцери СС, як справжні арійці, були зобов’язані до 30 років завести сім’ю і наробити якомога більше дітей. Але, мабуть, образ радянського розвідника з дружиною-німкенею та купою діточок, які мріють вирости й служити в СС, виходив не дуже гарний.

Також абсолютно незрозуміло, чому Штірліц-Ісаєв змушений бачитись зі своєю справжньою радянською дружиною таємно й мовчки, щоб просто на неї подивитися. Адже штандартенфюрер на хорошому рахунку, його ні в чому не підозрюють, усі люблять, він має доступ до кабінета самого фюрера. Ніхто б слова йому не сказав, якби він зустрівся з якоюсь пані на годинку-другу. Й імені цієї пані б ніхто з’ясовувати не став.

Завершимо питання сім’ї та одруження тим фактом, що всі одружені та заміжні персонажі «17 миттєвостей весни» носять обручки на правій руці. Якби вони жили в Радянському Союзі, так би воно й було. Але німці й тоді, і зараз, носять їх на лівій.

Чому Штірліц не працює?

Не історичний, а скоріше просто логічний промах. Велика частина колег Штірліца страшенно зайняті більшу частину часу. Не дивно, кінець війни, усі на нервах. Мюллер, Кальтенбрунер, Айсман — усі скаржаться на хронічний недосип і не виходять з робочих кабінетів днями й ночами.

Що робить Штірліц? Усе, що завгодно, тільки не працює. П’є пиво в барах, підрізає ялинові гілки, танцює з дамами, грає в шахи. Загалом, відпочиває. І така його поведінка не викликає в колег жодних запитань. Мало того, коли Штірліцу було потрібно занести валізу з рацією до кабінету Рольфа, він робить це під приводом того, що хоче позичити снодійного. Поки всі інші можуть собі дозволити поспати всього 2-3 години на добу, у Штірліца проблеми зі сном. Такий привід не просто не додав би конспірації, а викликав величезні підозри в того ж Мюллера.

Вбивство провокатора Клауса

За весь серіал добрий Штірліц убив усього одну людину — лиходія Клауса. При цьому сам Клаус — досить дрібна сошка. Просто аж надто людина погана й неприємна, ось розвідник і не втримався.

У цілому, цей випадок говорить про повну профнепридатність Ісаєва як шпигуна й розвідника. Його ж не для того посилали ще на початку 30-х шпигувати в стуктурі Рейху, щоб він підставляв себе вбивством дрібних провокаторів? Зазвичай, шпигунам суворо заборонено так ризикувати.

Тим більше, якщо вже вирішив когось убити, то навіщо витрачати час і кулю на Клауса? Штірліц зустрічався наодинці і з Борманом, і з Мюллером і багато ще з ким. Борман — права рука Гітлера, друга людина в Німеччині. Його смерть могла спричинити за собою дуже серйозні наслідки. А Штірліцу, якому верхівка Рейха довіряє, нічого не вартувало б обставити все так, щоб вийти сухим із води. Але чомусь при зустрічі з Борманом, він виконує своє завдання й спілкується з ним дуже шанобливо, щоб не видати себе. А в Клауса стріляє.

Тим більше, якщо Ісаєв був вхожий до Гітлера й знав про плани нападу на СРСР, то він міг ризикнути й убити фюрера. Так, його б швидше за все стратили, зате війна могла б і не розпочатися.

Крихітний Берлін

Судячи з усього, в поданні Юліана Семенова і творців серіалу, Берлін — це дуже маленьке місто. Тому майже всі відомства Рейху розташувалися в одній будівлі. Інакше пояснити, чому Шелленберг і Штірліц постійно зустрічають Мюллера в коридорі, не можна. Адже вони працюють в СД — політичній розвідці, а Мюллер — шеф гестапо. І в реальності вони працюють у 10 км один від одного, Гестапо — на Принц-Альбрехтштрассе 8, а Шелленберг сидів на Біркаерштрассе 32, тобто в іншому кінці міста. Те ж саме стосується й близькості кабінетів Штірліца та Рольфа, який теж є співробітником гестапо і в одній будівлі з розвідником сидіти не може.

До речі, арешти й допити, в яких бере участь Штірліц, були не просто малоймовірні, а неможливі. Управління політичної розвідки не мало права їх влаштовувати.

Источник: «Знай«