40 років з дня запуску ЧАЕС: три причини, за якими трагедія була неминучою

40 років тому, 26 вересня 1977, у місті Прип’ять Київської області почав давати струм перший блок Чорнобильської атомної електростанції. Через роки розслідувань причин аварії на ЧАЕС стало відомо, що Чорнобильська катастрофа була практично неминучою

Через 31 рік після вибуху на ЧАЕС зона відчуження перетворилася на рай для тварин. А Фонд держмайна намірів віддати частину території АЕС в довгострокову оренду – під розміщення сонячної електростанції.

Чорнобильська атомна станція стала сумно відома на весь світ 26 квітня 1986 року. Згідно з хронікою аварії, випробування турбогенератора на енергоблоку № 4 призвело до вибуху, який повністю зруйнував реактор. Будівля енергоблока і дах машинного залу частково обвалилися, по всій будівлі і на його даху утворилось близько 30 вогнищ. За 12 години виникла ще одна потужна пожежа в центральному залі енергоблоку.

При аварії в навколишнє середовище було викинуто до 14 • 1018 Бк (380 мільйонів кюрі радіоактивних речовин), в тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду-131, цезію-134, цезію-137, стронцію-90. У перші дні після вибуху на ЧАЕС рятувальники спрямували основні зусилля на зниження радіоактивних викидів і запобігання їх розповсюдження в навколишньому середовищі.

У момент вибуху на ЧАЕС загинула тільки одна людина, ще один чоловік помер через добу від отриманих травм. 27 квітня 104 постраждалих евакуйовані в Москву.

В 134 співробітників Чорнобильської АЕС, пожежних і рятувальників було діагностовано променеву хворобу. 28 з них померли протягом лише декількох місяців після аварії.

Безпосередньо наслідки аварії ліквідували 240 тисяч осіб. Всього в рятувальних роботах, дезактивації території ЧАЕС, міста Прип’ять і навколишніх районів взяли участь понад 600 тисяч осіб.

23 травня 1986 року на території станції сталася ще одна пожежа, в результаті якої величезні дози опромінення отримали 268 пожежних: вони гасили займання в кабельних тунелях енергоблоку №4.

Що ж зробило одну з найбільших катастроф світу неминучої?

Причина 1

При проектуванні ЧАЕС чиновниками Кабміну СРСР і Української РСР була затверджена установка на станції графітно-водних реакторів РБМК-1000. Від більш безпечних реакторів ВВЕР керівництво радянської атомної енергетики вирішило відмовитися: на той момент моделі ВВЕР не давали потрібної потужності та не вистачало ресурсів для їх виробництва.

У підсумки такої стратегії реактори РБМУ -1000 також були використані і в енергоблоках №1 і 2 Ленінградської АЕС. За два роки до пуску ЧАЕС на Ленінградській станції в 1975 році сталася аварія з радіоактивними викидами. Причиною стали конструкційні недоліки реактора РБМК-1000, якому бракувало сучасних на той момент систем безпеки. Вважається, що НС на Ленінградській АЕС була передвісником Чорнобильської катастрофи.

На щастя, інші діючі АЕС в Україні (Запорізька, Хмельницька, Рівненська та Південно-Українська) були оснащені реакторами ВВЕР, на яких встановлено додаткові системи безпеки і більш сучасне обладнанням.

Причина 2

У 1986 році планову зупинку енергоблоку №4 вирішили використати для експерименту і перевірити, чи можливо спрямувати кінетичну енергію ротора турбогенератора для вироблення електроенергії при раптовому відключенні реактора. Енергетики шукали відповідь на питання: якщо раптом відключиться реактор, чи вистачить інерції ротора на те, щоб якийсь час вироблялася електрика?

В цьому режимі реактор тестували і раніше, проте жодне з трьох попередніх випробувань не вдавалося провести за планом. Четверте взагалі обернулося катастрофою планетарного масштабу.

Причина 3

Запуск Чорнобильської АЕС був проведений з дворічним відставанням від графіка. Перший струм енергоблок №1 мав подати ще в 1975 році, проте через низку причин плани будівництва були зірвані.

В останні два роки до введення станції в експлуатацію будівництво велося в поспіхом, ударними темпами, що не могло не позначитися на якості та надійності капітальних будівель. Тодішній керівник Компартії України Володимир Щербицький скаржився в Москву на відставання. З його доповідної записки начальству стало відомо, що якість і інженерний рівень будівельно-монтажних роботи на ЧАЕС низький. Щербицький відзначав, що керівництво АЕС видає будівельникам недостатню кількість проектної документації, часто-густо неповними комплектами.

Така ситуація при зведенні наднебезпечного енергетичного об’єкта безсумнівно привела до порушенням будівельних норм і вимог безпеки. Ще до 26 квітня 1986 року на АЕС почали виникати проблеми. Менш, ніж за 4 роки до Чорнобильської катастрофи відбулася її «репетиція» – на енергоблоці №1.

9 вересня 1982 року за пуску реактора після планового ремонту сталося руйнування тепловиділяючої збірки і аварійний розрив технологічного каналу. У реактор було викинуто велику кількість радіоактивних речовин зі зруйнованої тепловиділяючої збірки, аварійний захист не спрацював. Точна причина НС так і не була встановлена.

Джерело: Politeka