Анатомія фальсифікації: як Янукович отримав свої переможні відсотки
Вибори в об‘єднані територіальні громади, що минули на тому тижні, вчергове показали, що український істеблішмент принципово нездатен перемагати чесно. В хід йде все – від обману виборця, якому підсовуються «незалежні самовисуванці» (а насправді кандидатури від правлячої коаліції), і до нахабного віднімання перемоги – як це відбулось в Зайцевській територіальній громаді. Якщо коротко, в цій ОТГ переміг кандидат від «Батьківщини» Володимир Хорішко, але суд скасував результати виборів за надуманою причиною. Активність місцевих виборців, які не стерпіли такого нахабства, і посильна допомога партії «Батьківщина» допомогли відстояти вибір, і вчора апеляційний суд скасував неправомірне рішення.
Взагалі, кожні вибори, які проводяться в Україні, щоразу демонструють нове дно. Здається, що просто не існує такої технології, яку б не використали наші можновладці задля пропихання на посади «своїх» людей. Після чого запускається заспокійливий месидж про недоцільність дочасних виборів, і необхідність сумлінного очікування і терпіння – бо через 5 років знову буде даний шанс, наче Юрьєв день для кріпаків. Так і згадується аналогічний месидж, який запускався в далекому 2010-му році, коли Юлія Тимошенко програла вибори Януковичу, і таким нехитрим чином гасили протестні настрої.
Зараз уже майже достеменно відомо, що вибори 2010-го року Янукович насправді програв. Оті переможні кілька відсотків були куплені за допомогою масових фальсифікацій, які досягали 10-12% по виборчій дільниці. Але як саме команді Януковича вдалося досягти такого показника в ті часи, при цьому не будучи владою – наскільки мені відомо – ніхто не пробував проаналізувати.
А ми спробуємо реконструювати формулу його перемоги. Заодно розправимось із популярним міфом «Тимошенко програла навіть тупому овочу». Овоч, може, був і тупим, а працювали на нього люди далеко не дурні.
Отже, давайте для початку правильно визначимо задачу, яка була поставлена перед виборчим штабом Януковича. Партія Регіонів, яку він представляє, це класична «партія одного регіону», яка має дуже міцні позиції в своїй «ядерній області», і дуже хиткі – в решті. Це показує, наприклад, ось ця діаграма парламентських виборів 2012 року.
Зверніть увагу на різке падіння нижче 50% рівня підтримки після перетинання кордону Донецької та Луганської областей. За таких умов розраховувати на перемогу не можна: навіть попри величезну щільність населення вищезгаданих областей і повним контролем її дільниць, Янукович все одно програвав вибори чисто арифметично – по областях.
Отже, єдине, на що могла розраховувати тоді команда Януковича – це фальшування виборів, але таке, щоб Захід його прийняв за вільне волевиявлення, на відміну від 2004 року. Для цього була розроблена складна технологія, яку я називаю «піковими вкидами».
Сенс полягає не в збільшенні відсотків потрібного кандидата, а в зменшенні відсотків іншого. Не на багато, достатньо на пару відсотків, цього цілком вистачить для перемоги «того, кого треба».
Зверніть увагу на ось цей графік. Це діаграма результатів виборів в ТВО 213, Чернігівська область, смт Сосниця.
Синім кольором виділено результат Тимошенко, червоним – Януковича (я спеціально взяв саме ці кольори, щоб було наочно все видно). В цілому Чернігівська область дала за Тимошенко 63%. Як бачимо за цією діаграмою, на більшості дільниць це співвідношення зберігається, але прямо посеред графіка видно аномалію – прямо протилежний результат, причому на рівні Донецької та Луганської області – 60-70%. Такого в принципі не буває при підтримці «Партії Регіонів» в цій області на рівні 20% (див. діаграму розподілу підтримки). Більше того, це сільська ТВО, а там населення в Україні більш-менш однорідне – немає випадків сіл, які розташовуються поряд, але там живуть зовсім інші за своїм менталітетом люди.
Якщо побудувати аналогічні графіки для інших ТВО, можна побачити, що подібні «аномальні» дільниці є практично в кожному окрузі. Вони не особливо численні, але результати там протилежні результатам на сусідніх дільницях – ніби в день виборів туди завезли мешканців Донбасу.
Звідки тоді такі аномалії? Ситуація трохи проясниться, якщо перевірити ці дільниці на кількість недійсних бюлетенів та голосів «проти всіх». Вони теж аномальні. Якщо на дільницях, де Янукович отримав «законні» 20-30% недійсних небагато – не більше десятка, то там, де у нього за 60% — воно чомусь різко збільшилось – до 50-60 бюлетнів. І число «противсіхів» теж аномальне. Звичайно їх не більше 20 на дільницю, а там 50-80 «противсіхів».
Секрет аномальних дільниць, таким чином, цілком очевидний. Досягнути такого результату можна було тільки повністю контролюючи виборчу комісію. І якщо ми піднімемо архів, то дізнаємось, що такий контроль у Партії Регіонів був.
Центральна виборча комісія 27 січня 2010 року прийняла постанову №152, яка називалась «Про формування складу окружних виборчих комісій територіальних виборчих округів з виборів Президента України для організації та проведення повторного голосування 7 лютого 2010 року». В ній вперше в історії України було порушено право на рівне представництво кандидатів у виборчих комісіях, і штучно створено перевагу на користь представників Януковича. Так, наприклад, в Дніпропетровській області представники Януковича головували в 10 ОВК, а Тимошенко – тільки 7.
Крім того, масово замінювали, або скуповували спостерігачів, щоб отримати можливість безконтрольно підправляти результати.
Власне, на той момент Тимошенко зробила максимум можливого, саме тому ПР і вдалась до технології «пікових вкидів». У них не було контроля за всіма дільницями, але там, де вони мали повну владу, скористались по повній.
Однак, якщо все було настільки очевидним, чому ніхто не відреагував?
А тому що для Європи, а тим паче для Сполучених Штатів, подібні «аномалії» є нормою, через збільшення міграції за останні десятиліття. Там навіть в містах є окремі райони, які голосують відмінно від решти. Саме тому я навіть думаю, що цей спосіб підправлення результату підказав хтось із іноземних консультантів Януковича. Принаймні, це був хтось, хто дуже добре знав особливості виборчого процесу на Заході, і що саме там сприймуть за норму.
Саме тому подібний тип фальсифікацій необхідно було доказувати в судовому порядку, а суди в Україні завжди контролюються владою. А влада тоді належала Віктору Ющенко, який уклав союз із Віктором Януковичем щодо приведення на посаду останнього.
Цьому існує навіть прямий доказ – так звані «документи Козачка», чиновника із оточення президента, який оприлюднив текст цієї угоди. Це вам не віртуальна «ширка», якою вічно залякують виборця, а цілком реальний документ.
Відповідно, позовна заява Тимошенко, де була повністю розкрита вся технологія фальшування виборів в 2010 році, була попросту відхилена. До речі, текст цієї заяви корисно прочитати навіть зараз, з тих часів технології особо нічого змінилось
Висновок з цього невеличкого розслідування очевидний: по-перше, ніякого «вона програла навіть тупому Овочу» в природі не існує. Тимошенко виграла вибори 2010 року., у неї просто нахабно відібрали перемогу, а потім заткнули рота – спочатку в суді, а потім і тюремною ізоляцією. По-друге, фальшування виборів можливе тільки у випадку контроля за виборчими дільницями. Якщо люди активно будуть відстоювати свій вибір, нічого не вдіє навіть ручний суд.
Тому що джерелом влади в країні завжди є народ.
