Бермудський трикутник: таємниця остаточно розгадана

З давніх-давен тут пропадали кораблі, а потім і літаки. Скептики цілком резонно заявляють, що Диявольський трикутник небезпечний по цілком земним причинам: навігація в районі дуже складна, тут багато мілин, а шторми і циклони зароджуються моментально і гублять льотчиків і моряків. Однак, логіка логікою, але як пояснити, що саме тут пропадає більше кораблів і літаків, ніж в будь-якій іншій частині Світового океану?

Група американських метеорологів провела дослідження, здатне одним махом закрити таємничу історію Бермудського трикутника. Вчені стверджують, ніби проблема вирішена — давайте спробуємо розібратися трохи докладніше.

Теорія

Метеоролог Стів Міллер з Університету штату Колорадо майже десяток років витратив на вивчення погодних умов в зоні Бермудського трикутника. Спільно з фахівцями місцевої берегової охорони Міллер виробив досить сміливу теорію. Вчений припустив, що небезпека району надає якась повітряна аномалія і зібрав власну групу, щоб перевірити свої логічні викладки польовими дослідженнями.

Допомога зверху

На думку шукати повітряну аномалію Стіва Міллера наштовхнув ретельний аналіз супутникових знімків місцевості. Сучасна оптика дозволила зробити максимальне збільшення — метеоролог розгледів над аномальною зоною дивні хмари суворої шестикутної форми.

Повітряні вибухи

Таку дивну форму хмарам допомагає прийняти сам Атлантичний океан. Тепла вода з мілин випаровується в холодне повітря, створюючи йому своєрідний каркас. Шестикутні хмари, на думку Міллера, деякий час дрейфують над Бермудським трикутником. Потім хмари вибухають, формуючи потужні потоки повітря.

Атака зверху

Ось ці-то потоки і є та сама аномальна причина загибелі десятків літаків і кораблів. Від вибуху потужний порив вітру спускається вниз, до океану. Взаємодія атмосферних хвиль призводить до утворення найсильнішої турбулентності, вибратися з якої у людській техніки немає ніякої можливості.

Міні-цунамі

Крім того, якщо порив вітру буде достатньо сильний, він може вдарити об поверхню океану і викликати величезну хвилю, висотою до 40 метрів. Команда Міллера зустрілася з одним такими гігантом у відкритому океані — на щастя, хвиля пройшла стороною. Це небезпечна пригода стало ще одним фактом, серйозно підтверджує теорію дослідників про повітряні бомбах.

Источник:  bdzhola