Чи довго Дашівська лікарня, що на Вінниччині, перебуватиме у стані клінічної смерті?

Що буває після революцій? За логікою речей, мали б статися кардинальні зміни. Але в житті не все так просто, як здається. Такою ж непростою виявилася й доля лікарні у Дашеві.

«Хвороба» Дашівської лікарні, котрій вже 154 роки, задавнена і триває вже років п’ять. Особливе загострення збіглося з початком активного реформування медичної галузі. В кінці липня з обласного департаменту охорони здоров’я надійшов лист: у зв’язку з тим, що не вистачає грошей на зарплату, проводьте оптимізацію ліжок і посад. Головний лікар районної лікарні запропонував скоротити 37 посад. Вісім — у Дашівській лікарні.

Така «оптимізація», по суті, означає загибель закладу. Тому 20 серпня мешканці влаштували акцію протесту. Обурені і розгнівані, вимагали у районних чиновників влаштувати люстрацію директору районного департаменту охорони здоров’я. Вимагали аргументованих пояснень. Втім, відповідей почути не вдалося.

— Лікарня збудована на наших паях, за наші гроші. Та районне начальство цього не цінує. Бо якби воно вклало кошти туди, було б все по-іншому, – обурювалися люди.

Селяни заявили: якщо питання не вирішиться, то на вибори Дашів не піде. Бо немає за кого голосувати. Тоді розрядити до краю напружену обстановку вдалося голові райдержадміністрації Ігорю Булгакову, котрий заявив, що поки він перебуватиме на посаді, то закрити лікарню не дозволить. А оскільки у слова чиновників люди більше не вірять, склали відповідний меморандум, закріпили печаткою. Його підписали і головний лікар районної лікарні, і селищний голова, і три людини з групи активістів. Майдан у Дашеві розійшовся. Але проблема залишилася.

— Той конфлікт показали по телебаченню на всю Україну. Люди сподівалися, що все буде нормально, що ситуація поліпшиться. Але через тиждень прийшло розпорядження Президента про звільнення Булгакова з посади, — розповідає колишній головний лікар закладу, а нині просто лікар-отоларинголог Анатолій Баранець. — Виходить, меморандум втратив силу. Головний лікар районної лікарні відразу ж приїхав до нас і почав попереджувати персонал про звільнення. Бо в нього не вистачає бюджету на зарплату медикам. Я можу тільки здогадуватися, з яких причин… Як би там не було, але ця ситуація призведе до того, що навіть коли буде об’єднання, то Дашівська громада залишиться взагалі без медицини. Ми обурені! Тоді, коли Дашів був районним центром, у нас було все. А тепер ми нічого не маємо. Нам пообіцяли збудувати школу — не збудували. Провести газ — Дашів так і залишається негазифікованим, труб не вистачило. І сьогодні дашівчанам дуже боляче дивитися, як нищиться те, що збудували вони за свої гроші. Новий голова районної ради пообіцяв допомогти медикам із зарплатою. Залишається сподіватися, що ситуація зміниться на краще.

До недавнього часу у Дашівській лікарні було 140 ліжко-місць. Лікарня працювала на повну силу. У 2010 році закрили пологове відділення, хоча люди були категорично проти. За ним — хірургію і дитяче. У 2013 році Дашівська лікарня стала структурним підрозділом Іллінецької районної лікарні. Відбулися судові баталії, але вони нічого не вирішили.

— У лікарні залишилася тільки терапія на 18 ліжок, — констатує Анатолій Баранець. — З 240 членів колективу сьогодні заледве набереться 50. Між тим, лікарня обслуговує разом з прилеглими селами до 15 тисяч населення. Колись вона мала статус міської лікарні. Зараз у нас працює 10 лікарів. Надавати допомогу ми ще можемо. Але повноцінно лікувати значно складніше. Заклад перебуває ніби у стані клінічної смерті… Нині у нас безвладдя. Складається враження, що чим гірше Дашівській лікарні, тим краще Іллінецькій районній. Сподівалися, що ситуація якось вирішиться ще до виборів.