Чому АТО досі не називають війною

Уже четвертий рік на Донбасі триває активна фаза бойових дій, яку поки сором’язливо називають антитерористичною операцією, хоча у «терористів» існує повноцінна військова організація, а також танки і артилерія.

За ці роки армія пройшла великий шлях від розгубленості і неозброєності початку весни 2014 року до реально воюючого організму зразка осені 2017 року. Суспільство навчилося жити в умовах війни, а держава приділяти максимум уваги проблемам збройних сил. Як конкретно змінилися збройні сили ми і спробуємо розібратися.

Отже, перш за все змінився головний підхід до комплектування особовим складом – починаючи з 2016 року і шостої хвилі мобілізованих всі угруповання ВСУ на Донбасі представлені ​​виключно військовослужбовцями контрактної служби. При цьому як і раніше залишаються проблеми з комплектацією частин офіцерами, але ці проблеми відразу не вирішити – надто вже «знівелювали» престиж офіцерської служби за роки незалежності, та й відновлення навчальних підрозділів – справа не одного року.

В деякій мірі така ситуація пов’язана і зі створенням нових військових підрозділів (жарт, чи за останнім часом «з нуля» створено як мінімум 15 бригад – від артилерійських до мотопіхотних) і навіть нових родів військ – яскравий приклад цьому створення в 2016 році Сил Спеціальних операцій , фактично заново морської піхоти.

Озброєння армійських частин переважно представлено радянськими зразками, хоча певні позитивні зміни є і в цій сфері. Так, основним танком залишається Т-64БВ, проте в процесі капітального ремонту на нього встановлюється сучасне радіоустаткування, а також вносяться інші зміни з досвіду бойових дій на Донбасі. На сьогоднішній день вже позначено, що в танкові бригади незабаром підуть і нові танки – як модернізований варіант Т-64 – «Булат», так і сучасні «Оплот» (як мінімум 10 машин буде закуплено Міністерством Оборони України в наступного року).

Серйозним чином оновлений і парк бронетранспортерів – в частинах все більше БТР-3Е, БТР-4Е «Буцефал», модернізується парк БТР-70 і БТР-80. А на останніх виставках озброєння виробники пропонують модернізацію і старенького БТР-60. У передових порядках велика кількість бронеавтомобілів різного класу від різних виробників – «Козак», «Дозор-Б», «Кугуар», «Варта» та інші.

Дуже серйозні зрушення відбулися і з протитанковим озброєнням. Поставки вітчизняних ПТРК «Корсар» і «Стугна-П» вже обчислюються тисячами штук.

У батальйонної ланці артилерії відбулася заміна ще радянських 120-мм мінометів «Сани» на «Молот» українського виробництва. Буквально в цьому місяці на озброєння ЗСУ надійдуть і новий клас мінометів – 60-мм, які серйозно посилять вогневу міць спецпідрозділів.

Ще не до кінця вирішені проблеми з автомобільним парком, хоча багато бригади вже переозброєні на нові КрАЗи та МАЗи, серйозною підмогою стали кілька партій американських «Хамві».

Серйозні зрушення відбулися в забезпеченні збройних сил – впроваджена нова система харчування – як в пунктах постійної дислокації, так і в «сухпайках». Армія на 100% забезпечена новою формою сучасного зразка вітчизняного виробництва.

У 2015-2017 роках кардинальним чином була модернізована система ППО країни. Крім відновлення декількох комплексів С-300, «Бук-М1» (всього близько 40 комплексів), нині на озброєння поставили навіть ЗРК “Тор”. Ведуться серйозні роботи по розробці нових зразків зенітних комплексів. Так, в кооперації з польськими фірмами ведеться розробка ЗРК малої дальності на основі вітчизняної ракети класу «повітря-повітря» Р-27 (програма Narew ( “Нарва”), вже на етапі державних випробувань знаходиться ЗРК середньої дальності «Полтава». Є відомості про роботах в напрямку модернізації наявних ПЗРК «Голка» і «Стріла-2М», а також створення вітчизняних комплексів «Барс» і «Колібрі».

На тлі цих програм серйозною заявкою на вступ в клуб ракетних держав є програма розробки оперативно-тактичних комплексів «Сапсан» і «Грім-2» з дальністю стрільби в 300-500 кілометрів. Буквально за три роки в цих програмах ракетобудівники з Дніпра зробили серйозний ривок і сьогодні вже сміливо можна говорити про те, що в найближчі 3-4 роки ці ракетні комплекси будуть поставлені на бойове чергування.

Крім того, за останній час тільки за відкритими даними для ППО країни були придбані 14 радіолокаційних станцій типу П-18 “Малахіт” і 35Д6М.

Не менш серйозний підхід існує і до реформування Повітряних Сил, які на сьогодні вважаються одним із засобів купіруванняримування можливої ​​широкомасштабної агресії з боку сусідньої держави.

На сьогоднішній день для відновлення літакового і вертолітного парку було докладено максимум зусиль і до ладу лише за відкритими даними поставлені як мінімум 6-7 штурмовиків Су-25, п’ять перехоплювачів Су-27, шість фронтових винищувачів МіГ-29, до десятка транспортних літаків Ан- 26 (в тому числі і в санітарному варіанті).

Не так швидко йде відновлення вертолітного парку, проте і тут є прогрес – масово йде переобладнання вертольотів Мі-2, Мі-24, Мі-8 на двигуни запорізького «Мотор-Січ». Також створена ще одна бригада армійської авіації, прийнятий на озброєння бойової варіант транспортного Мі-8МСБ.

Триває процес модернізації авіаційної техніки з урахуванням можливостей національної промисловості. Так, вже не на папері існують модифікації МіГ-29МУ1, Су-25М1, Су-25УБМ1, Л-39М1. Дуже багато уваги зараз приділяється підготовці льотного складу – так, вже буденними стали численні вчення різного рівня, в яких відпрацьовуються такі елементи як базування на ділянках автомобільних доріг, відпрацювання застосування керованої зброї. Так, тільки за 2016 рік льотчиками було проведено 4200 навчальних повітряних боїв і перехоплень, 350 десантувань, 300 практичних стрільб по наземних цілях.

Окремо варто сказати про те, що масово відновлюються аеродроми, занедбані з радянських часів. Причому, як правило, роботи проводяться дуже серйозні – заливається сучасне монолітне бетонне покриття виробництва компанії «Dyckerhoff», встановлюється обладнання для забезпечення польотів (причому як західного, так і вітчизняного виробництва).

Відбувається і зміна системи управління – так, в січні 2017 року було сформовано четверта військово-повітряну зону – «Схід», яка поклала початок формування авіаційної угруповання на сході країни. Її основою стануть аеродроми Маріуполь, Краматорськ і Сєвєродонецьк, які нині фактично є прифронтовими.

Фактично заново була відновлена ​​система аеророзвідки, побудована на масовому використанні безпілотних літальних апаратів. Нині від саморобних волонтерських апаратів армія перейшла до постачання дронами промислового виробництва. Так, влітку 2017 року на озброєння ЗСУ були прийняті апарати польського походження – «Fly eye» (розвідувальний) і «Warmate» (ударний), чимало на лінії зіткнення американських RQ-11B Analog Raven і вітчизняних АС-1 «Фурія».

В умовах позиційної війни основну роль продовжує грати артилерія, яка за останній час в значній мірі підвищила свою ефективність як за рахунок кращої підготовки особового складу, так і використання американських КОНТРБАТАРЕЙНИХ РЛС AN / TPQ-49 і AN / TPQ-36.

Серйозний удар по боєготовності військово-морського флоту завдала анексія Криму – можна говорити про те, що від нього ми не оговталися досі. Залишки флоту виявилися фактично ізольованими – частина стала базуватися в Азовському морі, частина – на військово-морську базі в Одесі. Так, в Бердянську знаходяться два прикордонних сторожових корабля типу «Тарантул», в Маріуполі – 10 катерів типу «Гриф» і «Калкан» маріупольського загону морської охорони.

З огляду на вкрай скромного бюджету командування флоту зробило ставку на «москітний флот» – велика кількість катерів різного призначення. Вже на сьогодні поставлено шість артилерійських катерів типу «Гюрза-М», закладені ракетні катери типу «Лань» (під вітчизняну протикорабельну ракету «Нептун»). Найближчим часом флот отримає середнє розвідувальне судно проекту 502ЕМ.

Пройшов капітальний ремонт флагмана флоту – фрегата «Гетьман Сагайдачний», найближчим часом з США будуть передані два корабля берегової охорони типу «Айленд» (з можливістю покупки ще двох).

В цілому можна говорити, що завдяки підтримки держави і народу (чого вартий тільки волонтерський рух, який на початковому етапі боїв на Донбасі зіграло одну з вирішальних ролей) наші збройні сили фактично відродилися з попелу. І нині відбувається непростий процес становлення, який в найближчому майбутньому призведе до виникнення однієї з кращої армії Європи. Адже на континенті немає армій, які мають бойовий досвід зіткнення з таким грізним противником як Російська Федерація і вже очевидно, що цей досвід в майбутньому буде використаний для формування європейської системи безпеки.

Михайло Жирохов, «Народна Правда«