Чому з року в рік вінничан стає на тисячу менше
Менше двох десятків років тому смертність серед мешканців міста Вінниці була на 30% меншою, ніж зараз
За останніх двадцять років вітчизняна медицина зробила потужний ривок уперед — рівень діагностики дозволяє виявляти хвороби «у зародку», а сучасні методи лікування дозволяють боротися із невиліковними раніше недугами. Але «сувора» статистика чомусь вперто не помічає «покращення».
Ще 18 років тому смертність серед мешканців Вінниці була на 30% меншою, ніж зараз. За даними Департаменту охорони здоров’я та курортів Вінницької облдержадміністрації, у Вінниці у 1996 році смертність становила 6,2 осіб на тисячу населення. В подальшому цей коефіцієнт стабільно збільшувався. У 2014 році показник смертності був зафіксований на рівні 9,8. За першу половину 2015-го маємо 5,2. В цифрах це означає, що за досліджуваний період – 18 років – Вінниця не змогла навіть наблизитись до показників 1986 року по кількості населення.
Вінниця більшає, вінничан меншає
Цьогоріч територія Вінниці збільшилась на 65% за рахунок приєднання семи суміжних сіл. Це, безумовно, вплине на кількість населення і покращить статистичні дані міста — номінально. За перші шість місяців 2015 року до «полку вінничан» прибуло 2,2 тисячі мешканців. Однак, незважаючи на приріст, ми так і не можемо наздогнати показники 1986 року, коли у Вінниці проживало 383,2 тисячі осіб: нині, враховуючи навіть «доданих» переселенців, у Вінниці проживає лише 372,5 тисячі мешканців.
Народжуваність не впливає на загальну картину: 16,4 новонароджених на тисячу вінничан у 1986 році, проти 11,1 — у 2014 році. Дослідження динаміки за п’ять останніх років показало, що у місті з 2010 року цей показник був стабільним — в межах 11 немовлят на тисячу населення. Лише у 2012 році, коли значно збільшили державну допомогу з народження малюків, спостерігався незначний «бебі-бум» – до 11,7. За 9 місяців цього року вже народилось 3 304 немовляти. Разом з тим, 21 дитина до року померла. Медики кажуть, що ця кількість невисока порівняно з загальною по області, бо якість надання медичної допомоги у місті вища, ніж у районах.
Цікава математика: ніби-то і сільське населення масово мігрує у місто, крім того, у Вінниці асимілювалися 5 тисяч кримчан та вихідців зі Сходу, а кількість вінничан щороку меншає на тисячу осіб.
Люди тягнуть до останнього
Директор профільного Департаменту ОДА Тетяна Бабій у цій статистиці нічого страшного не вбачає. Каже, на цифри впливає і міграція населення, і, звісно ж, економічна ситуація у державі. Зберегти життя інколи й медикам не під силу – фактично галузь фінансується на третину від потреби: грошей вистачає на утримання медзакладів, зарплату персоналу і первинну допомогу. Решта – придбання необхідних медикаментів, навіть під час стаціонарного лікування – на плечах самих пацієнтів. Ліки дорожчають щодня, слідом за курсом долара і підраховуючи, у яку суму обійдеться візит до медика, люди «тягнуть» до останнього – хронічної стадії хвороби.
«За міжнародними нормами, якщо менше 6% ВВП йде на охорону здоров’я, то вважається, що його не має. У нас, в середньому, було 2,2-2,8%. Та сума, що вкладається державою, – мізерна. Тож медикаментозне забезпечення пацієнта – тягар самого хворого. Ми забезпечуємо тільки невідкладну медичну допомогу, екстрену медичну допомогу, дітей до 3-х років у стаціонарі. А пільгові категорії – тільки ті, де вже «край». Бо ж медикаментами забезпечені фактично в межах 30% від потреби», — каже Бабій.
За її словами, здоров’я населення лише на 25% залежить від медичних працівників. Цю цифру офіційно визнає і ВОЗ. Решта чинників — як зовнішні, на які людина впливу не має, так і індивідуальні, що формуються в залежності від умов та якості життя.
«У наявній ситуації маємо наслідки – екологія, спосіб життя, економіка держави. А у нас ще йде старіння населення, народжуваність навіть до відтворення не дотягує. Платоспроможність населення щодо онкології невисока і, враховуючи вартість лікування, яке не забезпечується 100% державою, люди звертаються за медичною допомогою пізно. Як працювали підприємства – проводились профілактичні огляди, бо роботодавці були зацікавлені в цьому. А тепер багато непрацюючого населення, і люди невчасно звертаються до медпрацівників для проведення профілактичних оглядів. Диспансеризації в останні 10 років фактично не було, профілактики, закріпленої на рівні держави, теж не було», — констатує головний лікар області.
Смертельна п’ятірка
Слова Тетяни Бабій підтверджують цифри. Показник смертей від хвороб системи кровообігу збільшився, знову ж таки, майже на третину: з 853 на 100 тис населення у 1986 році до 1 168 у 2014 році. На другому місті – онкологія: тут теж зростання на 30% (150,8 випадків на 100 тис населення у 1986 році проти 189,2 випадків у 2014-му).
«П’ятірка» основних хвороб за двадцять років не змінилась: окрім вищевказаних у «топі» — травми й зовнішні чинники, захворювання органі травлення та дихання. При цьому, порівняно з радянським періодом, кількість смертей через хвороби органів дихання зменшилася, а смертність через хвороби травлення зросла майже вдвічі. Причина – життя у постійних стресах і «реформування» галузі, вважає психотерапевт Вінницького сімейно-консультативного психоаналітичного кризового центру В’ячеслав Чумаченко.
«Не всі пам’ятають організацію медичної допомоги у Радянському Союзі, коли, все ж таки, дотримувались задекларованого безкоштовного медичного обслуговування. Коли існувала обов’язкова диспансеризація для працюючих і непрацюючих. У кожному селі, окрім лазні та клубу, була лікарня чи амбулаторія, фельдшерський пункт. Хвороби виявляли на ранніх стадіях. Завдяки незрозумілим реформам і дивним реформаторам всі ці «блага цивілізації» фактично зникли, фінансування зменшилось до мінімуму, а кількість медпрацівників та медзакладів значно скоротилася», — розповідає експерт.
Він переконаний, що смертність напряму залежить від того, як людина живе, як харчується, чим харчується, яку кількість стресів переживає і як часто звертається до лікаря. «Зараз люди звертаються за медичною допомогою в останню чергу, чітко розуміючи, в які гроші це виллється», — констатує Чумаченко.
Окрім проблем з профілактикою та раннім виявленням хвороб, дається в знаки погіршення екології. Цим питанням зараз приділяється надто мало уваги – здоров’я націю хвилює менше, ніж швидкий заробіток. «В Україні різко погіршилось природнє середовище – якість продуктів харчування, води, повітря. На жаль, цю інформацію здобути все важче – відповідальні посадовці не поспішають її оприлюднювати, але наш організм добре відчуває все, що від нас приховують. І реагує на зміни підвищенням захворюваності і смертності, — констатує доцент кафедри екології аграрного університету Едуард Кавун.
І все ж таки, Вінниччина входить до десятки «позитивних» регіонів. В аутсайдерах за показниками здоров’я населення — Одеська, Миколаївська, Кіровоградська області, регіони, де ще залишились так звані «шкідливі» виробництва. Втім, головне — баланс між здоров’ям людей і їх фінансовим добробутом в Україні, регіону ще доведеться пошукати.
