Фейгін: розумово відсталим росіянам потрібна денацифікація, а Путіну – Гаага. Інтерв’ю

Звірства в Бучі під Києвом та інших містах і селах України чинили «росіяни з пошкодженим розумом», раби зі зміненою свідомістю, що дорвалися до влади. Російське суспільство отруєне пропагандою і потребує лікування та денацифікації.

Злочини російської армії мають усі ознаки геноциду українського народу. Посадити на лаву підсудних у Гаазі президента РФ Володимира Путіна буде непросто, але потужні санкції проти всіх залучених до влади в Росії можуть призвести до кінця режиму.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив російський правозахисник Марк Фейгін.

– Після того як світ побачив злочини російських окупантів у Бучі під Києвом, дедалі частіше стали говорити про геноцид. Чи є всі ознаки геноциду українського народу?

– З погляду визначення, яке дано ще ООН у документах Генасамблеї 1948 року, у Резолюції про геноциди та покарання за них, всі ознаки відповідають. Масове, повне або часткове знищення певної групи за якоюсь із ознак – національною, расовою, релігійною тощо.

Якщо говорити про дефініції, геноцид, безумовно, мав місце. Особливість у тому, що це відбувалося не лише в Бучі. Просто ми знаємо про знищення українців саме там, але саме за всіма цими ознаками відбиралися люди і знищувалися. Чоловіче населення, українці. У даному разі не має значення, хто з них був росіянином, російськомовним, кримським татарином, мадяром чи євреєм. Тут родова ознака визначена.

Але триває розслідування. Потрібно сформувати міжнародну слідчу групу. У міжнародному суді в Гаазі йде відповідна справа, і там ухвалюють відповідні рішення.

Так, матеріали про ознаки геноциду можуть збиратися у національній українській юрисдикції та передаватися туди, але, безумовно, міжнародні представники також можуть влитися у це розслідування.

Очевидні висновки, яких дійде розслідувальна група, могли би бути покладені в основу офіційного рішення на міжнародно-правовому рівні. Якісь окремі заяви національних урядів звучать саме так. Вони розглядають те, що сталося у Бучі, як геноцид.

Думаю, головний орган, який міг би дати визначення цьому всьому, – це Генеральна Асамблея ООН. Це було б вичерпним. Все решта випливало б із цього рішення.

Там можуть бути певні перешкоди. Росія грає в Раді безпеки ООН відому роль як постійний член із правом вето. Проте ООН могла б впоратися хоча б із цією місією, щоб офіційно вирішити це питання у своїй резолюції Генасамблеї.

– Які перспективи покарання за геноцид?

– Можна виписати сто арештів на Путіна, але хто поїде його забирати? Режими й скромніше не справлялися з цим завданням, десь у Судані тощо. На це витрачалися довгі роки.

Тому я сподіваюся, що буде якийсь процес, який вплине загалом на політичну ситуацію у світі та в Росії зокрема. Тому що санкції зараз – найдієвіший інструмент.

Якщо висновки, які зробить слідство, будуть закріплені у якомусь рішенні ООН тощо, можна діяти вже рішучіше.

Наприклад, доньок Путіна внесли під санкції. Але є потреба підвести під санкції всю систему влади в Росії. Це мають бути сотні тисяч людей, які становлять цю владу, яка створила можливості для прояву геноциду щодо українців. Тут потрібне рішення масового характеру.

Неможливо посадити Путіна на лаву підсудних у Гаазі, як це зробити? Але заміною цьому слугує система накладення санкцій – жорсткіша, більш масова. Вона здатна створити умови для покарання.

А це, зі свого боку, може призвести до політичних наслідків, політичних змін у самій Росії. Чому ні?

– Днями СБУ перехопила розмову російської школярки з братом, у якій вона сказала: «Швидше вбивай українців і повертайся додому». І таких випадків безліч. Ми всі бачимо коментарі росіян під відео про звірства російських окупантів. Що взагалі відбувається із цією нацією, із цим народом?

– Все одно залишаться росіяни з тверезим розумом, на яких так не вплинула пропаганда, які залишаються людьми. Їх чимало. Це мільйони людей, які не прийняли цього і ніколи не приймуть. Вони завжди будуть вірні своїм етичним принципам.

Але ми констатуємо, що Росія перетворилася на тоталітарну країну. Тому що тоталітарність як визначення системи влади поширюється не лише на інститути, репресивні органи, ФСБ, армію тощо, а й на засоби масової інформації, де нічого, крім пропаганди, немає.

Пропаганда спрямована на те, щоб вселяти населенню всі ці ідеї. Тому ми говоримо, що пропаганда має каратися так само жорстоко, як і ті, хто вчиняє ці злочини. Адже спочатку треба пошкодити свідомість, що й було зроблено за чверть століття, якщо говорити про Путіна та його владу. Їм це вдалося. Вони настільки сильно деформували свідомість більшості росіян, що вбивство є для них прийнятною формою самозвеличення, самоствердження.

Я зробив стрім, під час якого спробував підійти до цієї теми з психологічного та соціального боку. Необхідно розуміти, що в Росії люди абсолютно безправні – неважливо, військовий ти чи рядовий, обиватель чи столоначальник. Люди нічого не мають, вони бідні, вони соціально принижені. Будь-який правоохоронець може зробити з ними все, що захоче, аж до палиці в дупі.

Не могли лише офіцери займатися звірствами у Бучі. Виконували звичайні рядові, строковики, контрактники. Ви уявляєте, яку владу вони отримали, прибувши в Україну? Можливо, багато хто з них і за кордоном ніколи не був. І раптом перед ними відкрився такий портал, де вони можуть відчути себе володарями, начальниками, ґвалтівниками тощо.

І вони одразу цим скористалися. Насилуватиму, вбиватиму, відніматиму, мародеритиму, бо відкрилася така можливість. Мало того, тебе за це ще й заохочують.

Це психологічний стан, у якому люди, які самі безправні раби, опинившись господарями, відразу плодять навколо себе рабів і відтворюють модель поведінки, модель відносин, що вони мали у себе на батьківщині.

Будь-яка тоталітарна система породжує зло не лише у тих, хто управляє, а й у тих, ким управляють. І це треба лікувати. Лікування – це катарсис, який вони мають пережити. Приблизно ті самі процеси відбувалися в Німеччині з поправкою на культуру, на Європу.

Нація має пройти катарсис, оздоровлення правдою. Адже німці теж заперечували провину за злочини Гітлера. «А я не знав, я не відав».

Але у Німеччині денацифікація здійснювалася у вигляді військової окупації, це робили американці, переможці. Саме вони взяли на себе цю місію, і вони впоралися з нею. А що буде з Росією – бог знає. Поки що все надто погано.

– Фактично денацифікація сьогодні потрібна Росії.

– Звичайно. Вона потрібна. Все, що вони висловлюють, – це не нацизм у строгому розумінні слова. Нацизм – це суто німецьке явище. А ось тоталітарна форма фашизму з усіма принадами – це більш точне визначення.

На мою думку, тут є місце для нещадного аналізу. З цим треба щось робити, щоб відбулося виправлення.

– З приводу відповідальності за зміну свідомості. Крім пропагандистів, як ви розцінюєте роль у цьому й РПЦ, Гундяєва, який благословляв злочинців?

– Нинішня роль церкви не відрізняється від пропаганди. Вона є частиною пропаганди. Гундяєв у бога не вірить. Це комерсант, та ще й із погонами, його біографія ні для кого не секрет. З ранніх років він співпрацював з Луб’янкою, він є частиною цієї машини влади. Церква у Росії далека від православ’я, далека від істинної віри.

Цікавим є феномен лютеранської церкви в нацистській Німеччині і меншою мірою католицької. Загалом церкву як інститут було протиставлено нацистській владі. Церква радше була притулком для дисидентів усередині Німеччини. У Росії зараз все зовсім не так. У Росії церква – знаряддя боротьби з незгодними.