Прокурорські гастролі Луценка
Обрання Юрія Луценка генеральним прокурором України не стало несподіванкою. А ще раз чітко підтвердило, що коаліція з двох фракцій у парламенті не дієздатна. Рішення може ухвалювати ситуативна коаліція за участю фракцій БПП, «Народний фронт» та колишніх регіоналів, які об’єдналися в парламентські групи. І від прізвища голови Верховної Ради нічого не змінюється, бо він виступає у ролі «пропихача» президентських забаганок. Так було з Володимиром Гройсманом, так є і з Андрієм Парубієм (попри запевнення про ухвалення рішень без порушень Регламенту). Про їх попередників і не згадуватиму…
Луценко, попри відсутність вищої освіти, нічим не кращий і не гірший генпрокурор, ніж ті, хто очолював ГПУ до нього. Можливо, він є трохи гучнішим, та й то, скоріш за все, на перших порах. Правда, зможе перед своїми дітьми і внуками тішитися законом «імені Луценка», який під нього написали. Це ж прикольно, коли 258 народних депутатів скасовують норму про те, що кандидат на посаду Генпрокурора повинен мати вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше 10 років. По всій країні такого претендента не знайшли. І вирішив президент, що милий його серцю Луценко, маючи просто вищу освіту та стаж роботи в законодавчому та/або правоохоронному органі не менше 5 років, геть не дурніший інших.
Втім, за першим разом у фракції БПП, як завжди, дисципліна зашкутильгала, і не всі депутати зійшлися до сесійної зали — законопроект провалили.
Здавалося б, питання зняте з порядку денного. Бо, згідно з Регламентом Верховної Ради, на поточній сесії, тобто, до вересня, розглядати двічі аналогічний законопроект не можна. І Луценку посада очільника ГПУ вже не світить. Але хіба для президента чи парламенту Регламент був колись перепоною?
До другого голосування за відповідний законопроект підготувалися вже краще — звезли до парламенту і майже «померлих» для активної депутатської роботи колег, щоб кнопки «за» сумлінно натискали. Голосувала навіть карточка народного депутата Юхима Звягільського з фракції «Опозиційний блок». Можливо, він і пробрався в сесійну залу за допомогою шапки невидимки, щоб проголосувати за цей закон і за саму кандидатуру Луценка на посаду Генпрокурора. Однак до того і після цей депутат більше не брав участі в жодних голосуваннях. Та й в парламенті його останнім часом не видно. Тому сумнівно, що журналісти могли б його просто не помітити.
До речі, нібито коаліція з двох фракцій БПП та «Народного фронту» за вищеназваний закон спромоглася проголосувати супер потугами у 206 голосів. Тобто, до необхідних 226 далеко не дотягувала. За саму кандидатуру Луценка з цих двох фракцій проголосували лише 205 нардепів.
У розмові з одним з депутатів спробувала з’ясувати, навіщо було пороти таку гарячку з прийняттям такого закону, закриванням дверей відділу реєстрації законопроектів ВР, щоб депутати не зареєстрували постанов, що заблокують підписання закону (як за часів спікера Гройсмана), терміновим підписанням документу Парубієм і Порошенком, випуском додатково номеру «Голосу України», який друкувався вночі напередодні вже із текстом закону… Ну, правда ж, наступний тиждень — сесійний. І у вівторок можна було спокійно голосувати за нового генпрокурора. На все це мій співрозмовник відповів: «Ти що, жартуєш? Затягувати було неможливо, бо апетити «помічників» по голосуванню ростуть не з кожним днем, а з кожною годиною». Тобто, все банально просто.
У цій ситуації також важко не оцінити швидкість протягування рішення, всупереч Регламенту, блискавичне підписання документу високопосадовцями, друк газети з текстом закону. Тобто, можуть зорганізуватися, коли дуже хочеться. От якби такі пориви проявлялися в реформуванні країни… Бо, ентузіазму, крім підвищення тарифів та створення поліції, за два роки якось не помітно.
Слід також зазначити, що бажання Порошенка приходити в Раду скоро може охолонути взагалі. Бо тут його почали зустрічати криками «Ганьба». Некомфортно. На обличчі президента прочитувалися образа і злість. А ще виникла досить звична для часів Януковича картинка, коли накачані депутати, «захищають» президента від залу…
Повертаючись до нового очільника Генпрокуратури, Луценко відразу нагадав, що він, відповідно до нового законодавства, не зможе відкривати нові справи по високопосадовцях, бо цим тепер займатиметься новостворені антикорупційні структури, а не ГПУ. Мабуть, новий генпрокурор всю свою увагу зосередить на Віктору Януковичу, який переховується в Росії. А ті, хто зараз отримав індульгенцію завдяки домовленостям по голосуванні за Луценка, залишаться поза увагою слідства. І, цілком можливо, збережуть надалі або й отримають контроль за ласими для наживи кусками — митницями, портами і т.д. Якби не було Луценка міністра внутрішніх справ України, то, вірогідно, сприймати Луценка — генерального прокурора можна було б оптимістичніше. Але надія все ж вмирає останньою?
Вчора у Раді міг би бути ще один «сюрприз»: одіозний Ігор Кононенко, який був поновлений на посаді першого заступника голови фракції БПП, міг би очолити фракцію, попри те, що її частина звинувачує його в корупції і тиску на посадовців. Втім, Луценко заявив, що кіна не буде, бо сам Кононенко не хоче такої честі. Серед кандидатів на посаду керівника фракції називають і Гриніва, і Березенка.
І останнє. На місце Луценка, який достроково склав депутатські повноваження, до парламенту прийде кума Порошенка Оксана Білозір. Яка не легка президентська ноша! Хіба ж просто керувати країною, коли у тебе є стільки родичів, кумів і друзів. Бо ж серед них дуже важко виділити трьох, щоб посадити…
Источник: uainfo
