Сексуальні звичаї українського села: міфи про міцну сім’ю та сувору мораль

Нічне життя та моральність українських селян

Ми любимо ідеалізувати минуле. Коли мова заходить про українське село, то в голову відразу приходять чисті і радісні люди в білих сорочках, які наполегливо працюють серед нескінченних полів. Звичайно, реальність побуту українського селянина сильно відрізнялася від наших про нього уявлень. Стосується це і сексуального життя наших предків, про яке ми сьогодні і поговоримо.

Рано дозрівали

У наш час у всіх цивілізованих країнах існує таке поняття, як вік сексуальної згоди. Тобто статеві стосунки із особою, яка цього віку не досягла, автоматично стають кримінальним злочином. У різних країнах цей вік визначають по-своєму. В Україні — 16 років, а в Мексиці — 12. Але в цілому середній вік сексуальної згоди по країнах Європи і Америки — 14 років.

На території Російської імперії вік сексуальної згоди не регламентувався. Звичайно, існував мінімальний вік для вступу в шлюб, встановлений Стоглавим собором ще у XVI столітті, для хлопчиків — 15 років, а для дівчаток — 12. Але на практиці це означало тільки те, що більш молодих людей церква відмовляється вінчати. У сексуальні відносини багато дітей, особливо в селах, починали вступати набагато раніше.

Перший досвід секеляння, або тьорок, діти могли придбати і до пубертатного періоду. Безпосередньо статевого акту, як правило, не відбувалося — дівчат вчили берегти цноту до шлюбу. Але ось все інше було не заборонено. Діти роздягалися і терлися один об одного, ті хто постарше, бувало, і усамітнювались.

Бували, на жаль, і випадки зґвалтування дітей. Кримінального покарання за це насильники зазвичай не несли, адже селяни не хотіли «виносити сміття з хати». Якщо у дитини знаходились сміливі брати, батько або інші родичі, то вони могли розправитися з насильником своїми силами. А якщо ні — то на ні й суду нема.

Сільські вечірки

Коли діти підростали, вони починали збиратися на вечорниці. Як правило, період вечорниць тривав із моменту закінчення сільськогосподарських робіт і до самого Великого Посту. Молоді дозволялося збиратися в хаті, дівчата ошатно одягалися і приносили закуски, а хлопці — випивку, музичні інструменти та солому.

Після того, як вечірка добігала кінця, хлопці домовлялися з вподобаними дівчатами про спільне проведення часу на соломі. Якщо дівчина була згодна, вона відповідала «Мокро», якщо ні — «Сухо». У теорії, безпосереднього статевого акту знову не відбувалося, адже невинність продовжували берегти до шлюбу. Але на практиці такі «притули» на соломі могли призвести до чого завгодно, в тому числі і до вагітності.

Якщо ніяких серйозних наслідків у таких вечорниць не було, то на ранок пари могли розпадатися, адже це було не більше, ніж грою. З іншого боку, молоді люди могли сподобатися один одному настільки, що продовжували гуляти разом і після, а справа йшла до весілля.

Нерідко хлопці обманювали недосвідчених дівчат, які поки ще не знали, що таке секс. В результаті дівчина виявлялася вагітною, хоча сама була свято впевнена, що нічого такого не робила, а тільки «притулялась». Якщо ніхто з хлопців не брав її заміж, то доля такої дівчини була вкрай незавидною.

Довгоочікуване заміжжя

Про весільні традиції українських селян можна писати довго і докладно, так що в рамках цього матеріалу ми зупинимося безпосередньо на традиції викрадення наречених.

Незважаючи на те, що така традиція асоціюється в основному з Кавказом, вона абсолютно точно була присутня в українських селах ще в XVII столітті масово, а пізніше — епізодично. Як стверджував знаменитий етнограф Федір Вовк, викрадення було справою непростою, адже якщо викрадача ловили, то могли і вбити. Завдання стояло складне. Треба було викрасти дівчину прямо з танців або вечорниць і протягом доби ховатися з нею в лісі. Зате після цього вона вже не могла відмовити і зобов’язана була вийти заміж за викрадача. Вовк у своїй роботі «Студії з української етнографії та антропології» вказував на випадки, коли жертвою викрадення могла бути і, наприклад, дочка місцевого великого землевласника.

У зв’язку із заміжжям не можна не згадати і ще одну вкрай неприємну традицію, що існувала в російських і українських селах. Мова про снохацтво. Снохацтво — це секс свекра з невісткою. Не одноразовий, а регулярний, на постійній основі. Бувало навіть, що від цього зв’язку народжувалися діти, які були свекру одночасно й онуками.

Найчастіше це відбувалося, коли син селянина надовго відлучався, їхав на заробітки або потрапляв в армію. Вибору у невісток особливо не було, адже свекор залишався номінальним главою сім’ї. Після повернення чоловіка з сезонних робіт, він міг розповісти йому що завгодно, повернути історію у вигідному для себе ракурсі, а той, звичайно, повірив би батькові.

А навіть якщо факт снохацтва розкривався, то страждала від побоїв найчастіше жінка. Хто ж на старого руку-то підніме? Нанівець снохацтво зійшло тільки на початку ХХ століття, коли звичний селянський уклад почав руйнуватися.

Висновки

Як би ми не намагалися ідеалізувати минуле, треба визнати, що міцні селянські сім’ї часто приховували багато скелетів у шафі. Тут і занадто раннє (і, що набагато гірше, випадкове і хаотичне) сексуальне виховання, і снохацтво, і багато іншого.

І справа не в тому, що селяни були якимись особливо розпущеними. Але відсутність банальної грамотності та освіти робила своє. Фактично, варто визнати, що міцна здорова сім’я без усіх цих «перегинів» — це скоріше досягнення сучасного соціального прогресу.

Источник: «Знай.ua»