Сподобалася компенсація: у Росії батьки відмовилися шукати сина, який зник на війні
Росіяни вважають за краще отримати «гробові», ніж шукати своїх синів, які потрапили в полон в Україні.
Військова кампанія Володимира Путіна під назвою «спецоперація» занапастила життя не лише десятків тисяч українців, а й самих росіян. Десятки тисяч військових РФ загинули на українській землі, багато хто потрапив у полон або був кинутий на полі бою.
Не завжди рідні та близькі російських військових шукають їх. Бувають випадки, коли за компенсацію батьки погоджуються просто забути про сина, який пішов убивати в чужу країну.
Про один із таких випадків розповідає видання The Insider, уточнюючи, що до рук журналістів потрапили матеріали прокуратури, куди скаржаться близькі військових-учасників «спецоперації», а іноді й самі армійці.
В одній із заяв Софія Акімова стверджує, що її хлопець — військовослужбовець РФ Тайманов Анатолій Миколайович (в/ч 73612, 31 бригада м. Ульяновськ) нібито ще 14 лютого виїхав на навчання і за день до вторгнення востаннє вийшов з нею на зв’язок, повідомивши, що війська отримали наказ іти в наступ.
«Більше місяця ми дзвонили в частину, до МО, і нам постійно повідомляли, що Анатолій живий і з ним усе гаразд. 08.04.2022 р. без пояснення причин у батьків Анатолія в частині 73612 взяли ДНК, а 13.04.2022 р. в обід повідомили, що 15.04.2022 р. відбудеться похорон», — пише в заяві Софія. За її інформацією, у березні військового шукали представники військкомату. Начебто пошуки вели навіть на території ЧАЕС (була захоплена російськими військами з 24 лютого до 31 березня 2022 року).
Дівчина скаржиться до прокуратури, що мовляв ДНК-експертизу не проводили і ховали лише ноги. Сам Анатолій нібито загинув у Гостомелі під Києвом ще у березні. Зазначимо, що бої за Гостомель були з першого дня повномасштабного вторгнення — там є аеропорт та військові частини. У запеклих боях ЗСУ зуміли вибити війська РФ і повернути контроль над усією Київською областю.
«Наприкінці березня ми побачили на українських інтернет-ресурсах двох полонених десантників. Місце було вказано як Київська обл. В одному із солдатів я впізнала свого Анатолія і звернулася до відомства омбудсмена Москалькової. З нами зв’язалися та обіцяли допомогу в пошуку серед тих, хто потрапив в полон, але попросили документ, виданий у морзі, як підтвердження.Такий документ є у батьків Анатолія, але вони не бажають його давати, щоб спробувати розшукати сина серед полонених або тяжко поранених. Їх влаштовує грошова компенсація. Документа про проведення ДНК-експертизи немає взагалі. Кого ховали, ми не знаємо», — розповідає дівчина.
Тобто батькам кажуть, що їхній син може бути живим, але вони відмовляються шукати, бо вже отримали компенсацію.
Лист дівчини до російської прокуратури ми залишимо тут повністю у вихідному вигляді.
