Священники показово зневажали богослужіння, коли ховали Героя України…

Про це він написав на своїй сторінці у соцмережі, передає “Еспресо.Захід“.

“Пам’ятаєте, як Онуфрій з Паканічем та Іоною зневажали воїнів у Верховній Раді, демонстративно не встаючи під час їх пошанування? А на Буковині є такі, які не те що не встають, а демонстративно сідають, коли за Героя, що віддав життя за Україну, читається Євангеліє українською мовою”, – розповів Роман Грищук.

За його словами, інцидент трапився у селі Коровія. Богослужіння там править парафія московського патріархату румунською мовою.

“У сім’ї Гаврилюків, що проживає в цьому селі, є 4 синів, 3 з них – воюють за Україну! За словами брата, вони там надивилися на попів московського патріархату, які вони всі зрадники і колаборанти, як вони співпрацюють з окупантами.

І тому обговорили між собою складне рішення. Воїн Руслан розумів, що ризик повернутися додому у труні великий, тому заповів, що якщо з ним щось станеться, щоб його похоронили українські священники-капелани, його рідною українською мовою. Свій подвиг любові до ближнього він виконав до кінця! Господь прийняв його жертву! Коли родина прийшла до священника і переказала волю Героя, то той погодився. Ми відспівували Героя Руслана і вдома, і в храмі.

На наше здивування, у храмі було зо 15 священників московського патріархату і всі вони тільки показалися з вівтаря, поклали по свічці і зайшли назад. Але молитися за воїна вони з нами відмовилися, не хрестилися, не кланялися, показово зневажали богослужіння! Пересміхувалися у вівтарі з хлопцями спортивної статури, які незрозуміло, що там робили… Верхом зневаги до воїна і молитви за нього було показове присідання саме на Євангельському читанні, коли, навпаки, вони мали б стати на коліна!” – зазначив священник ПЦУ.

Він також додав, що потім один зі священників підійшов до нього й хотів вирвати телефон, бо, мовляв, не хоче, щоб це бачили люди.

“Отче, невже ви у святому вівтарі підчас похорону воїна робили щось таке, що не хотіли б, щоб бачили ваші парафіяни?” Він зауважив, що “це моя церква!”. Мовляв, що хоче, те і робить! Сором таким священникам! А що вже говорити про те, яку повагу, чи вірніше зневагу до воїнів, вони сіють у душі своїх парафіян!” – підсумував Грищук.