Три роки на Банковій: що відбувається з бізнесом Порошенка

Чи зростав бізнес Петра Порошенка, поки він керував країною.

Три року тому відбулася інавгурація президента Петра Порошенка, який довгий час вважався крупним українським бізнесменом.

Суміщати політичну діяльність, ключові державні посади і перебування у списку Forbes — історія для України типова. Проте напередодні свого обрання Порошенко активно нав’язував суспільству думку, що він не є класичним олігархом.

Це допомогло йому здобути електоральну прихильність виборців, які після Революції гідності очікували справжнього відділення бізнесу від влади.

Більш того, Порошенко запевнив, що взагалі позбудеться всього бізнесу, крім «5 каналу», та буде займатися лише державними питаннями.

«Буде закладена нова традиція: коли людина приходить на найвищу посаду, вона робить рішучі кроки для того, щоб продемонструвати не лише країні, а й світу, що вона позбувається бізнесу, продає його і концентрує всі свої зусилля, весь свій час на служіння народу. Я збираюся вчинити саме так», — розповідав Порошенко.

ЕП перевірила, як змінилася структура бізнесу українського президента за три роки, які з його активів зростали і що саме цьому сприяло.

Не «Рошеном» єдиним

В Україні та світі прізвище Порошенко передусім асоціюється з кондитерською компанією «Рошен». Це найдорожчий актив, який належить президенту.

Насправді ж бізнес Порошенка — це десятки підприємств у різних галузях економіки. Крім кондитерського сектору, інтереси Порошенка присутні у фінансовій галузі, агробізнесі та медіа. Також президента часто пов’язують з автопромом.

Якщо «Рошен» було передано до «сліпого трасту» через відсутність пропозиції, яка б задовольнила Порошенка, то про продаж інших активів мова і не йшла.

Виходячи з публічної інформації, ці активи передані не у «сліпий траст», а загорнуті у такий собі внутрішній офшор — ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Прайм ессетс кепітал». Уповноваженою особою цієї структури є батько президента 80-річний Олексій Порошенко.

Цей фонд перебуває в управлінні ТОВ КУА «Ф’южн капітал партнерз». Остання компанія також керує фондами друзів Порошенка: у її управлінні перебуває ПАТ «ЗНКІФ «ВІК» Ігоря Кононенка та ПАТ «ЗНКІФ «Сова» Олега Гладковського.

За складними абревіатурами стоять прості українські механізми формального дотримання закону про держслужбу. Такі фонди рідко використовуються для спільного інвестування і тим більше далекі від справжнього венчурного інвестування.

Усі ці компанії лише за формою є інститутами спільного інвестування. Насправді ж вони використовуються як форма володіння активами та спосіб оптимізації податків, адже прибуток такого фонду не обкладається податками до моменту закриття інвестиційного фонду і виплати доходу інвестору.

Простими словами, фонд — це гаманець, яким керує спеціалізований управитель — КУА. У гаманці Порошенка лежать такі активи.

ДЖЕРЕЛО: ORBIS

Виходячи з публічної інформації, більшість підприємств з фонду у «сліпий траст» не передавалися. У самому фонді на запит ЕП не відповіли. Єдине, що з цього фонду було передано у «сліпий траст», — це компанія «Рошен».

Солодкий актив

Roshen — один з найбільших виробників кондитерських виробів в Україні та Східній Європі. Компанія забезпечує солодощами всю Україну через власну торговельну мережу, яка налічує 43 фірмові магазини, та постачає продукцію до 28 країн світу.

За рейтингом американського видання Candi Industry, у 2017 році Roshen посіла 24 місце в рейтингу ста найбільших світових кондитерських компаній, випереджуючи головних українських конкурентів «Конті» та АВК, які посіли у рейтингу 43 та 67 місця.

Розмір виручки, долари

ДЖЕРЕЛО:CANDI INDUSTRY

Дані Candi Industry цікаві для порівняння результатів роботи компанії президента та фірм-конкурентів. Так, Roshen з 2013 року впала у рейтингу на чотири позиції, «Конті» — на сім позицій, АВК — на дванадцять позицій.

Разом з рейтингом у шоколадних виробників падає виторг.

Так, Roshen з 2013 року втратила 476 тис дол, «Конті» — 47 тис дол, АВК — 6 тис дол. Таким чином, українські компанії стрімко втрачають свої позиції у світовому рейтингу. Це логічно, враховуючи економічну ситуацію в Україні.

Сама компанія «Рошен» не стала розкривати власні показники. Відмовилися коментувати ситуацію щодо її позицій і конкуренти.

Фінансова імперія

Важливу роль у бізнесі кожного олігарха відіграє його фінансова частина.

За часів президентства Януковича його найближче оточення почало грати головну роль у фінансовій сфері України. Всі основні угоди укладалися на користь «сім’ї». Пов’язані із «сім’єю» страхові компанії та банки вигравали більшість вигідних тендерів. Проте фінансова імперія Януковича почала руйнуватися після Революції гідності.

Амбіції фінансових компаній нинішнього президента менші, принаймні тих компаній, які належать йому офіційно, перебуваючи в управлінні згаданого фонду.

Страхова компанія «Країна» за три роки президентства Порошенка не вибилася в лідери. У рейтингах вона посідає приблизно ті ж місця, що і три роки тому. Так, за чистими страховими преміями вона 20-та, тоді як у 2013 році посідала 26 місце.

На думку одного із страховиків, «Країна» — ринкова компанія. «У «схемах» не помічена, поводить себе порядно, скандальних тендерів не виграє», — каже він.

Інша річ — банк Порошенка Міжнародний інвестиційний банк (МІБ). Якщо раніше він був маленьким кептивним банком, що обслуговував переважно інтереси компаній Порошенка та його партнерів, а за активами перебував у дев’ятій десятці, то зараз це немаленька фінансова установа з активами майже 7 млрд грн з досить привабливими показниками.

Проте зростання активів мало про що говорить, оскільки цей показник в основному збільшувався через девальваційну складову. Опитані ЕП банкіри розповіли, що силою кошти державних підприємств туди ніхто не заганяє. «У банку нормальна репутація. Як у всіх безпроблемних банків: надлишкова ліквідність і відсутність нормальних клієнтів для кредитування», — каже співрозмовник ЕП.

Проте у деяких скандалах банк таки був помічений. У недавньому розслідуванні ЕП йшлося про те, як 300 млн родини Януковича при саботажі правоохоронців перетекли у банк Порошенка і почали приносити йому дохід.

Щоб зрозуміти, наскільки ресурси для банку Порошенка дешевші, ніж для інших банків, ЕП порахувала вартість залучення коштів юридичних осіб для банку.

Банку Порошенка юридичні особи довіряють свої гроші під 6,72% річних, тоді як у середньому на ринку цей показник становить близько 9,02% річних. Отже, банк залучає кошти на вигідних умовах, але загалом ці умови ринкові.

Враховуючи показники банку, можна зробити висновок, що все добре і в інших підприємств Порошенка та його друзів, оскільки вони є основними боржниками МІБ.

Ефективний аграрій

Фонд Порошенка володіє компанією ТОВ «Укрпромінвест-агро». До неї входять Крижопільський, Гайсинський і Погребищенський цукрові заводи, агрофірми «Дніпроагролан», «Мас-агро» та «Іванківці», Вінницький КХП №2, племзавод «Літинський», кілька елеваторів і транспортних компаній.

«Укрпромінвест-агро» вирощує сільськогосподарські культури, виробляє цукор, борошно, м’ясо і молоко. Це, певно, найбільш стабільний бізнес президента. У 2015 році агрохолдинг увійшов до топ-20 ефективних агрохолдингів за версією українського Forbes. З кожним роком компанія лише збільшує обороти.

Виробництво цукру у 2016 році порівняно з 2015 роком зросло на 30% до 253 тис тонн, борошна на Вінницькому комбінаті хлібопродуктів №2 — на 70%, що дозволило компанії посісти друге місце серед найкрупніших експортерів цього товару.

У 2016 році «Укрпромінвест-агро» почало будувати новий елеватор потужністю 68 тис тонн у Вінницькій області. Інвестиції у перший етап проекту становили 120 млн грн.

За версією видання Landlord Петро Порошенко посідає четверте місце у рейтингу найбільших аграріїв України 2016 року з капіталом 607 млн дол. Видання оцінює виручку компанії «Укрпромінвест-агро» 185,3 млн дол.

Друге життя «Ленінської кузні»

До бізнес-імперії Порошенка також входить ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському», колишня «Ленінська кузня», одне з найстаріших підприємств Києва. Завод виготовляє бронетехніку, зброю, будує та ремонтує судна.

Фонду Порошенка «Прайм ессетс кепітал» належить 82,5% акцій заводу, ще 11,5% — фонду «ВІК» заступника голови фракції «Блок Петра Порошенка» Ігоря Кононенка, давнього друга та бізнес-партнера президента. До 2014 року підприємство було збитковим, але у 2015 році ситуація змінилася — у підприємства додалося роботи.

У жовтні 2014 року завод уклав контракт з Міноборони на будівництво двох малих броньованих артилерійських катерів, а згодом зайнявся розробкою зброї для армії.

Попри це, підприємство було помічене у кількох махінаціях. У 2014 році воно брало участь у тендері, конкурентами якого були фіктивні компанії, зареєстровані за тією ж адресою, що й «Ленінська кузня». А навесні 2017 року завод виступив «прокладкою» для ремонту фрегата «Гетьман Сагайдачний», завдяки чому виграв тендер на 15 млн.

Справи «Кузні» значною мірою поліпшилися завдяки сприянню ключових фігур в оборонному секторі. Контракти, які Міноборони укладало з підприємством, припали на час роботи Олега Гладковського на посаді першого заступника секретаря РНБО, який є давнім бізнес-партнером Порошенка та інститутським товаришем Кононенка.

Так, 2016 рік завод уперше за довгі роки закінчив з прибутком близько 9 млн грн. Збиток підприємства у 2015 році становив 5,535 млн грн.

Медіа

Президент завжди цікавився медіа. До революції його основним медіа-активом був «5 канал». Порошенко наголошував, що це єдиний бізнес, який він не продасть.

«По-перше, «5 канал» ніколи не продавався і продаватися не буде. По-друге, та роль, яку вільна преса відіграла і під час Помаранчевої революції, і під час нашої революції на Майдані у 2014 році, є винятково важливою», — казав Порошенко.

Проте сам канал швидко потіснили на ринку інші новинні ресурси. На перший план вийшов телеканал «112», на який президент «поклав око». Схоже, Порошенко не тільки не продав свій медіа-бізнес, а й дуже хотів його розширити.

З власниками каналу намагались домовитися спочатку скандальний народний депутат Олександр Онищенко, а потім — екс-власник банку «Михайлівський», не менш одіозний Віктор Поліщук, якого називали ситуативним бізнес-партнером президента.

Втім, команда президента не розгубилася і придбала телеканал «Тоніс», хоча номінальним власником є колишній «регіонал» Володимир Макеєнко.

Любі друзі президента

Окремої уваги заслуговують справи друзів президента, які останнім часом посилили свій вплив у політиці та бізнесі. Згаданий Ігор Кононенко у багатьох тепер асоціюється з «наглядачем» за низкою держпідприємств. Першим високопосадовцем, який розказав про це, став колишній міністр економіки Айварас Абрамавічус.

«У мене нема бажання бути ширмою для відвертої корупції або підконтрольними маріонетками для тих, хто хоче в стилі старої влади встановити контроль над державними грошима. Я не хочу їздити в Давос, розповідати їм про успіхи, тоді як за нашою спиною вирішуються якісь питання в інтересах окремих людей.

Ці люди мають імена. Одне з цих імен я вам зараз озвучу. Це Ігор Кононенко», — сказав Абрамавічус, приголомшивши тоді громадськість. Попри це, Кононенко і досі впливова фігура для державних підприємств, особливо — у сфері енергетики.

Посилив вплив ще один друг Порошенка — колишній власник Українського медіа-холдингу Борис Ложкін, який у 2014 році став керівником Адміністрації президента.

Порошенко знайомий з Ложкіним ще з 2000 років, коли вони разом володіли радіостанцією «Ретро-ФМ». З призначенням його на посаду глави АП колишній бізнесмен лише зміцнив свої позиції. У січні 2016 року побачив світ матеріал, у якому йдеться про вплив Бориса Ложкіна на тютюновий ринок України.

Одним з акціонерів тютюнового монополіста «Тедіс-Україна» (раніше «Мегаполіс Україна») є український мільйонер Борис Кауфман, друг та бізнес-партнер Ложкіна. У 2014 році радіо «Свобода» зробило репортаж про нічні зустрічі Кауфмана і Ложкіна.

Крім того, свій вплив посилили пов’язані з президентом фірми, наприклад, інвестиційна компанія ICU, засновниками якої є голова НБУ Валерія Гонтарева та Макар Пасенюк, якого називають «фінансистом Порошенка». Сам він це заперечує.

Замість висновку

На відміну від попередніх періодів, активи, які офіційно належать президенту, не стають маркет-мейкерами ринку за допомогою адміністративного втручання. Проте суттєвого відмежування влади від бізнесу на державному рівні в Україні не відбулося. Це стосується і президента Петра Порошенка.

«В Україні досі нормою вважається перебування на вищих керівних посадах і отримання доходів від бізнесу, хоча тут за європейськими мірками спостерігається прямий конфлікт інтересів. Повноваження державних правоохоронних органів щодо боротьби з використанням інсайдерської інформації та бенефіціарів зв’язків поки взагалі не сформульовані», — констатує фінансовий аналітик Олексій Кущ.

«Доки у парламенті засідатимуть не професійні політики, а мільйонери, важко очікувати розмежування бізнесу та влади. Президент хоч передав управління своїм бізнесом у «сліпий траст», однак жоден депутат не взяв з нього приклад», — додає член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин.

Источник: «ЕП»