Як перемогти »Шатун» або Квиток в один кінець
Складається враження, що всередині країни почала випрямлятись якась потужна пружина. Це відчувається вже навіть внутрішньо. Калейдоскоп подій – розсипані пазли, які не складаються у більш-менш зрозумілу картину. Точніше, все сходиться до уявного (поки що) результату, який просто відкидає нормальна психіка.
Схоже, шлях помилок нинішньої влади привів її до етапу, коли черговий свідомий або випадковий прорахунок, може призвести до розкручування неконтрольованих процесів. Які матимуть дійсно фатальні наслідки.
Від початку осені концентрат негараздів, посіяних внутрішньою та зовнішньою політикою влади, почав приростати шаленими темпами.
Суспільство неначе навмисно шокували результатами декларування статків чиновників і політиків. На фоні підміни реальної боротьби з корупцією розмовами про цю боротьбу, загальна картина сприймалась людьми в рази болючише.
Всім нарешті стало зрозуміло, що обіцяний безвізовий режим з ЄС залишається солодкою примарою.
Влада була шокована «не тим» результатом виборів у США. Примітивізм та непрофесійність дипломатії, явна підтримка одного з кандидатів, розрахунок власного майбутнього, зроблений виключно під певну фігуру, обернулись повним нерозумінням того, якими далі будуть стосунки із Америкою. Яке місце матиме Україна у стосунках між США та Росією, як зміняться форми підтримки України – все це і багато іншого перетворилось на суцільний знак запитання.
Наступний крок – «посипалась» частина владної команди, з істерикою гучно пішов Саакашвілі. На опозиційному полі з’явився досвідчений боєць, який знає всі вади нинішньої влади, має неабиякий авантюрно-популістський хист, а за риторикою переплюне Ляшка… І, чесно кажучи, в цьому є небезпека не тільки для української влади, а й для усього нашого суспільства.
Тут, як навмисно, прийшла пора надсилати платіжки із «тарифами Гройсмана»…
Було це банальним збігом обставин чи якимось хитромудрим планом, – не має значення, важливо, що, власне, «приплили»…
Логічний ланцюг цих подій, нажахав, власне, саму владу. І навіть «вчасна» спроба перевести стрілки на сакрального ворога – Путіна, – оголосивши про його начебто «Шатун», запланованого ефекту не отримала. Навіть якщо цей план дійсно існує, – влада доклала усіх зусиль для того, аби полегшити його реалізацію. Як кажуть зараз – платіжки Гройсмана розносять агенти Кремля…
Отже, 15-го листопада, вважають в СБУ, за планом «Шатун» розхитування внутрішньої ситуації в Україні повинно досягти апогею. Те, що 14-го почали приходити тарифні «вітання» від уряду – збіг обставин, чи не так?
Найгірше полягає в тому, що влада демонструє готовність силою стати на заваді «класовим ворогам» і «агентам кремля», які планують вийти і сказати, що в них немає грошей на задоволення тарифних апетитів правлячої «еліти».
Заздалегідь повідомляється про перекриття Хрещатика, а у відставці пані Деканоідзе дехто вбачає небажання нести відповідальність у разі, якщо Нацполіцію кинуть на «ворогів». Чи є в цьому логіка? Можливо. Принаймні такий «вдалий» момент глава Нацполіції обрала для своєї відставки. У яку, якщо об’єктивно, за великим рахунком, їй було давно пора. Адже два роки «реформи», яка виявилась будівництвом «Потемкинской деревни», призвели до повної деградації органів МВС України і до шокуючого зростання рівня злочинності.
Отже, якщо брати до уваги ці ознаки – влада готується до силового варіанту. Це буде її найбільшою фатальною помилкою. Якщо країна вибухне у відповідь на превентивне «закручування гайок» під примарним приводом боротьби із «Шатуном» – це стане не тільки внутрішньою трагедією. Це означає і нищівну зовнішньополітичну поразку: адже «фон», на якому відбуватиметься формування ставлення нової адміністрації США до «українського питання» за перспективи зміни керівництва провідних європейських країн у недалекому майбутньому – гірше і не уявиш.
З усіх боків, найкращий вихід для усіх – терміново розпочати те, чого влада всіляко уникає – суспільний діалог заради збереження внутрішнього миру в країні. Хіба лукаво нараховані ціни на тепло, воду і газ, які просто не в змозі платити 90 відсотків населення – вартують більше, ніж перспектива втратити країну?
Тупа впертість щодо улюблених тарифів і кваліфікація масових протестів громадян (будь-то вкладники банків чи «тарифні» невдоволені) – як «терористичну загрозу» – це квиток в один кінець.
Источник: «Українська правда«
