За кого голосуватиме молодь на президентських виборах і чому

Молодь – традиційно найпасивніша електоральна група на виборах. І не лише в Україні, а й у ЄС та США.

В Україні на парламентських виборах 2014 року проголосувала лише третина молоді 18-24 років, тоді як серед українців у віці 50-59 років на дільниці прийшло понад 65%. Ситуація повторилася і на тодішніх президентських виборах.

Причини на це різні – від бюрократичних перепон до загальної політичної інертності. Адже коли 2000 молодих українців особисто опитали щодо їхніх поглядів, виявилося, що більшість з них політика просто не цікавить.

Отже, завдання кандидатів на прийдешніх виборах – не просто здобути голоси молоді, але й змотивувати її прийти на дільниці. Для цього вони вже витрачають мільйони на рекламу в соцмережах, створюють відеоблоги і модернізують старі передвиборні програми. Та чи це їм допоможе?

Люди – молоді, методи – старі

Діалог політиків із молоддю встановлюється під час передвиборчих кампаній, а в інших випадках він практично відсутній.

«Політики про комунікацію з молоддю згадують лише за півроку чи за рік до виборів, намагаючись створити якісь бутафорні молодіжні організації чи щось на кшталт того», – зауважує представник організації Democracy Reporting International в Україні Дмитро Філіпенко.

Тому здобути голоси на цьому електоральному полі – завдання не з простих.

«Молодь не бачить безпосереднього зв’язку між своєю участю у виборах та подальшим розвитком країни», – пояснює пасивність молодого електорату Філіпенко.

Залучити молодь до політичного життя країни намагаються здебільшого громадські організації та політики молодшої генерації.

Один із найпопулярніших способів – просвітницька робота. Це проведення різних заходів та зустрічей із молоддю, активна комунікація у соцмережах тощо. Тобто політичну дискусію намагаються перенести на більш звичні для молоді майданчики.

Наприклад, подібний підхід культивується депутатом Сергієм Лещенком. Його діяльність спрямована на «десакралізацію» держінституцій в очах як молоді, так і суспільства в цілому. Посили депутата в тому, що «політик – теж людина», і що кожному під силу стати агентом змін у суспільстві.

Другий спосіб – це створення можливостей для молодих людей особисто долучатися до політики. Тобто програми стажувань у командах політиків, політичних організаціях тощо. Метод орієнтований на вже зацікавлену темою молодь, отже, він не зможе подолати загальної інертності.

Є більш ефективні інструменти залучення пасивного електорату, зокрема молоді, які в Україні поки не реалізовані. До прикладу, зниження виборчого цензу до 16 років, запровадження обов’язкового голосування, створення системи електронного голосування тощо.

Так, обов’язкове голосування – звична практика у багатьох країнах світу. У Бельгії громадянин, який не голосує, наражається на штрафи, а ігнорування чотирьох виборів поспіль тягне за собою втрату права голосу на 10 років.

В Австрії та на Мальті на національному рівні дозволено голосувати з 16 років. Такий підхід сприяє підвищенню рівня політичної освіченості молоді та виробленню «звички» голосувати. Австрійський досвід свідчить, що молоді люди у віці 16-17 років голосують активніше, ніж молодь віком від 18 до 21 року.

У багатьох країнах Європи ведуться дискусії щодо запровадження системи голосування через інтернет. Такий підхід буцімто залучить більше молоді до виборів.

Наразі через інтернет голосують лише в одній країні – Естонії, де з кожними виборами відсоток людей, які голосують онлайн, збільшується.

«Якщо говорити про глобальну проблему неучасті молоді у виборах, то для неї традиційні вибори – це такий собі «old-fashioned» за антуражем інструмент вирішення соціальних проблем. Зокрема тому молодь не реагує на нього. Я розумію всі проблеми голосування через інтернет, але якщо говорити про залучення молоді – це, можливо, чи не єдиний дієвий метод підвищення рівня її політичної активності», – вважає експерт DRI Дмитро Коваль.

Спроби Тимошенко і Порошенка

Юлія Тимошенко зовсім не є новим обличчям в українській політиці, однак саме так вона намагається подати себе виборцям. Зміна візуального образу, риторики, методів ведення передвиборчої кампанії – все це покликане завоювати нові для Тимошенко електоральні групи.

Її останні промови рясніють апеляціями до тем, цікавих молодим людям. Так, у червні 2018 на презентації «Нового Курсу» Тимошенко багато говорила про створення цифрової системи управління, «блокчейн», українську IT-сферу тощо.

Апогеєм її кампанії зі здобуття прихильності молоді стало проведенняВсеукраїнського молодіжного форуму в грудні 2018-го, який відбувався у форматі діалогу з учасниками. На великому екрані позаду Тимошенко формувався перелік основних тез тих думок, які озвучували учасники заходу. Такий підхід мав викликати у присутніх відчуття того, що їх почули.

Під час форуму лунав важкий рок, демонстрували англомовні мотиваційні відео, а на екрані перелічували високотехнологічні напрями, які кандидатка планує розвивати, такі як штучний інтелект, 3D-друк, хмарні обчислення тощо.

Чи діють такі прийоми на молодих виборців? Якщо у серпні Тимошенко підтримувало 6% українців у віці 18-29 років, то у грудні цей показник становив вже 11%. За результатами січневого опитування, Тимошенко має найвищий після Зеленського рівень підтримки серед молодого населення – 9%.

Інфографіка (дані за віком, 2019)

Чинному президенту також потрібні голоси молодих українців. Однак кампанія Порошенка має дещо загальніший характер. Він не робить акценти на якійсь конкретній віковій групі, натомість апелює до спільних для всього населення проблем.

Порошенко, наприклад, акцентує увагу на європейській інтеграції України, вступі до НАТО та віддаленні від Росії – саме ці цінності найбільше поділяє молодь.

Чи зможе він зібрати «дивіденди» на цьому електоральному полі? Поки що рівень підтримки Порошенка серед молоді дещо завис на позначці у 7%. У цьому показнику він поступається лише Зеленському і Тимошенко.

Зеленський – фаворит?

Левову частку рейтингу Володимира Зеленського становлять молоді виборці. За даними січневого соцопитування групи «Рейтинг», за нього готові проголосувати 31% осіб віком від 18 до 29 років.

В українському соціумі існує чималий суспільний запит на нові обличчя в політиці. Не в останню чергу він продукується молоддю, яка шукає альтернативу існуючим політичним силам та кандидатам у вигляді людини «зі сторони». Зеленський якраз і є таким кандидатом, й особисто просить не ототожнювати його з іншими політиками.

Мотивація проголосувати за Зеленського досить проста: віддаючи свій голос за нього, людина голосує проти системи, проти традиційного політичного дискурсу. В яких пропорціях у цій мотивації змішані вияв протесту проти «старих» політиків та віра у те, що Зеленський дійсно буде добрим президентом – встановити досить складно.

Зеленський будує передвиборчу кампанію поза рамками загальноприйнятих в Україні політичних правил. Як не дивно, це в меншій мірі пов’язано з тим, що він хоче завоювати підтримку молоді. Просто по-іншому він не зміг би так ефектно вирізнятися на тлі інших кандидатів.

Для політично інертної молоді важливіша ефектність та нестандартність вчинків Зеленського, аніж суть його політичної програми чи реальна здатність керувати державою.

«Для виборців Зеленського – а це також і протестний, і молодий електорат, – для них харизматичність, яскравість та неординарність є одними з факторів, які впливають на вибір. Вони не хочуть обирати з-поміж «старих» політиків, які, на їхню думку, нічим не відрізняються. Відповідно, вони обирають яскравого і неординарного кандидата, яким вважають Зеленського», – ­пояснює директор соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович.

Перед Зеленським стоїть одне дуже непросте завдання – довести своїх виборців до дільниць. Серед молодого електорату явка на виборах традиційно низька, а оскільки він складає основну групу підтримки кандидата, то Зеленському просто необхідно переконати його проголосувати. Не розгубити голоси для нього має бути не менш важливим завданням, аніж подальше збільшення рейтингу.

«Те, що Зеленський міг, він вже отримав. Якщо від Зеленського не буде якихось нових акцій, то рейтинг так і буде триматися. Для того, щоб він знову злетів, потрібна якась яскрава подія, і я підозрюю, що вона готується ближче до виборів»,– вважає директорка фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна.

Ідеальний кандидат

На думку соціологів, образ «ідеального кандидата» в уявленні молоді цілком відповідає загальносуспільним уявленням.

Олексій Антипович

«Й українці загалом, і молодь зокрема ідеальним кандидатом вважають розумного, інтелектуального лідера, патріота, але який би першочергово орієнтувався на проблеми громадян.

Це, напевно, даність тому, що всіх політиків в Україні звинувачують, що вони займаються спочатку своїми справами, а людськими проблемами переймаються найменше. Це традиційні звинувачення політиків в Україні. Молодь тут не є унікальною, вона так само думає», – розповідає Олексій Антипович.

«Взагалі, президентом виборці хотіли би бачити самого Господа Бога, що зійшов на Землю», – жартує Ірина Бекешкіна.

На її думку, найважливіші характеристики «ідеального кандидата» для більшості населення є спільними, однак для значної частини молоді важливо, щоб кандидат був «не таким», тобто не належав до звичного істеблішменту.

Ірина Бекешкіна

Прийдешні вибори мають усі шанси залучити незвично високий відсоток молодого електорату. На думку Бекешкіної, це пов’язано з тим, що значна частина молоді знайшла «свого» кандидата.

Свідченням цього є збільшення кількості молодих українців, які готові взяти участь у голосуванні, після того, як Зеленський офіційно оголосив про балотування.

«Тих, хто заявляє, що скоріше піде на вибори, можна приблизно поділити навпіл – на тих, хто все ж таки дійде на вибори, і тих, хто не дійде. Зараз ми маємо досить високий декларований показник явки серед молоді – це майже 60%. Якщо подивитися на динаміку порівняно з 2018 роком, то тоді цей показник був трошки більше 40%», – каже Антипович.

Кількість тих, хто планує проголосувати на майбутніх виборах, серед молоді досінайнижча з-поміж усіх вікових груп. Але інтерес молоді до виборів справді росте.

Якщо на початку минулого року лише 23% молодих українців мали твердий намір взяти участь у голосуванні, а ще 38% заявляли, що найімовірніше проголосують, то в січні 2019 це вже 39% і 36% відповідно. Тобто все більше молоді планує таки дійти до дільниць.