10 фактів про життя та смерть Віктора Цоя
15 серпня 1990 року в вечірньому випуску програми «Время» диктор оголосив: «Здрастуйте, товариші. Сумна звістка надійшла сьогодні з Латвії, де в автомобільній аварії загинув відомий рок-музикант, засновник популярної групи «Кіно» Віктор Цой. Деталі події уточнюються. На місці катастрофи працює слідча група МВС Латвійської РСР … «. Так обірвалося життя одного з найяскравіших музикантів «руського рока». І життя, і смерть Цоя досі овіяні різноманітними чутками та міфами. Портал «Знай.ua»зібрав маловідомі факти про Цоя, про які не так часто згадують.
1. Знаменита пісня «Спокійна ніч» була написана Цоєм в Києві на десятому поверсі готелю «Славутич». Гарний вид нічного Києва надихнув музиканта спочатку на рядки «Я чекав цей час, і ось цей час настав. / Ті, хто мовчав, перестали мовчати. / Ті, кому нема чого чекати, сідають в сідло, / їх не наздогнати, вже не наздогнати «, а потім і на музику.
2. Із Києвом у Віктора Робертовича була пов’язана ще одна історія, а саме зйомки у фільмі «Кінець канікул», на які група «Кіно» приїхала в 1986 році, незважаючи на Чорнобильську катастрофу. Правда, за чутками, сам фільм у підсумку Цою не сподобався, але досвід зйомок він вважав цінним і важливим.
3. Віктор був не тільки талановитим музикантом, але і хорошим різьбярем по дереву з задатками скульптора. Не дарма його улюбленою іграшкою в дитинстві був пластилін. Вперше він з’явився на телеекрані саме як різьбяр і виробник японських фігурок нецке.
4. Східною культурою Цой захоплювався, так само як і східними єдиноборствами. Правда, людиною він був не агресивною і не конфліктною. Він швидше цінував красу рухів карате і кунг-фу, а тому любив дивитися фільми з Брюсом Лі та копіював його рухи.
5. Незважаючи на популярність пісні «Змін», яку прийнято трактувати мало не як заклик до революції, сам Цой себе таким вже опозиціонером і борцем не вважав. Його творчий погляд був спрямований на людину, а не на державу. Сам він називав себе поп-музикантом:
«Так, я займаюся поп-музикою. Музика повинна охоплювати все: вона повинна, коли треба, смішити, коли треба, веселити, а коли треба, і змушувати думати. Музика не повинна тільки закликати йти громити Зимовий палац. Її повинні слухати».
6. Любителі в усьому шукати таємний сенс, вважаю пісню Віктора Цоя «Алюмінієві огірки» справжнім шифром, в якому зашифровано послання про війну в Афганістані. Насправді, сам Віктор говорив, що це просто гра слів і ніякого сенсу в ній шукати не треба. Іноді треба просто бути простіше.
7. У Південній Кореї Цоя пам’ятають і люблять, часто переспівують його пісні. На думку деяких дослідників творчості групи «Кіно» саме корейські видання альбомів — кращі за звучанням із усіх існуючих.
8. Влітку 1988 року гурт «Кіно» гастролював по Криму. І ось, прибувши в Алушту, музиканти виявили, що вільних місць у готелі, де їм бронювали кімнати, немає. Розпал пляжного сезону. Цой пішов на блеф і заявив, що раз так, то він розповість про це своїм фанатам, і вони рознесуть готель вщент. Блеф подіяв і групу поселили згідно броні.
9. Не дивлячись на імідж бунтаря, в житті Цой був людиною не тільки спокійною, але і не схильною вживати багато алкоголю. А вже за кермом не пив ні за яких обставин. Саме тому офіційна версія про те, що він просто заснув за кермом і врізався в автобус, багатьом здалася не правдивою. Ходили навіть чутки про навмисне вбивство і конфлікти Цоя з мафією шоу-бізнесу. Дружина музиканта Мар’яна відкидає такі припущення і вважає, що причиною смерті чоловіка стало звичайне ДТП:
«Судячи з усього, порушення все-таки було з боку Віті, тому що, судячи по слідах протекторів на асфальті, він врізався на зустрічній смузі. Тобто це елементарна автомобільна катастрофа. У вбивство я не вірю. Цой не був людиною, якого комусь хочеться прибрати. Він не сварився з московською шоу-мафією, він їх влаштовував більше, ніж хтось інший «.
10. Найкраще про себе і своє ставлення до творчості сказав сам Цой в одному з інтерв’ю:
«Я можу сказати в піснях, як на мій погляд краще. Що мені особисто подобається, що мені особисто не подобається. Якщо зі мною хтось згоден, слава богу, я дуже радий. Якщо хтось не згоден — я не буду його переконувати. Зрозумійте, я не пишу гасел. Єдине, що мені хотілося і хочеться — щоб люди більше відчували себе вільними від обставин, щоб людина зберігала швидше себе, ніж якийсь зовнішній комфорт. «
