Главная / Новости / Винница / Чому 63% вінничан голосували за Зе? І проти свого Порошенка… Роздуми після виборів

Чому 63% вінничан голосували за Зе? І проти свого Порошенка… Роздуми після виборів

В понеділок 22 квітня після шокуючих результатів виборів 6-го Президента України напрошуються поки що короткі підсумки цієї кампанії… Хто з політиків йде на пенсію і чи повернуться регіонали?

Ну що, короткі підсумки. Не дуже, правда, коротко.

1. На жаль, мушу констатувати, що двічі влада, яка приходила внаслідок Майдану, і яка вважалася національно-патріотичною, демократичною, проєвропейською, облажалася. Не виправдала сподівань.

Так, і після 2004, і після 2014 зроблено було немало. Немало важливого і визначального. Стратегічного. І, сподіваюсь, незворотного.

Так, очікування і сподівання і в 2004, і в 2014 були завищеними і де в чому – нереальними. Багато чого нереально було зробити в короткі терміни.

Проте кредит довіри і в Ющенка, і в Порошенка були неймовірними! А значить можна було робити радикальні кроки і ламати систему.

Але лажа полягає в тому, що і один, й інший просто очолили систему. А кредит довіри дуже швидко сплив.

В 2005 почалася битва за повноваження, посади і впливи. Це, в свою чергу, настільки розсварило помаранчевих, що дуже скоро вигулькнув «Віктар Фьодаравіч на бєлом канє» в якості Прем’єр-міністра.

Не було зроблено докорінних реформ, не зламали корупцію, «любі друзі» і т.д., і т.п. І тому після 2010 реваншистам вдалося багато чого дуже легко «відкатати взад».

В 2014 з’явилися нові люди у владі, навіть почалися певні реформи і зрушення. Хай часом неоднозначні і суперечливі, але справедливості ради треба визнати зусилля. Безвіз, Томос, армія, децентралізація – великий плюс!

Але кінця-краю війні люди не бачать, рівень життя впав, люди їдуть з країни і т.д, і т.п. Так – війна, нема на то ради… Проте найгірше – корупція, мародерство, цинізм і зухвалість. Штепи і Насірови, що виходять на волю, нахабні Свинарчуки і Березенки, непотопляємі Труханови і Кернеси…

І це вилилося в такий антирейтинг, який небачений досі. На цьому антирейтингу не акцентувалася увага, його не бажали помічати, але результат другого туру його, фактично, підтвердив. Коли навіть Західна Україна показала якщо й не дулю, то хорошу дульку.

Це не антирейтинг виключно Порошенка – це антирейтинг влади і старої політичної еліти. Порошенко як уособлення…

2. Народ не змітав націонал-патріотів і демократів через Майдан, але показував «червону картку» через вибори. Чи як каже С.Дацюк – через електоральний Майдан.

Ну такий вже в нас народ – може на зло обрати Януковича чи Зеленського. Не ясно, правда, кому на зло, але може… Легких шляхів ми не шукаємо.

Читайте также   Чиновник Порошенко "склеился" с подчиненной прямо в кабинете: отдирали и хохотали всем миром, "чл*н в плен"

Хоча треба визнати, що наш народ виявився достатньо мудрим, щоб не влаштовувати Майдан під час війни. А бажання, погодьтеся, у багатьох виникало не раз. І це я навіть не беру до уваги придуркуватих типу Наді Савченко.

Народ дотерпів до виборів і відігрався вже тут. Відігрався жорстко.

3. Якщо після обрання Януковича в 2010 з першого дня було однозначно зрозуміло, що наш шлях — в нікуди, то нині все ж є надія. Надія на зміни. На злам системи.

Вона, ця надія, звичайно, скоро вмре, якщо не буде реальних кроків. Якщо нова команда знову просто очолить систему і зробить перерозподіл на користь інших.

А очікування, які зараз існують – це очікування 2004 помножені на очікування 2014 і не знаю в якому ступені… І якщо ці очікування не задовольняти хоч частково, то «Квартал 95» дуже швидко перетвориться на «Кошмар на вулиці в’язів».

4. За логікою українського процесу останніх десятиріч, на зміну «влади Майдану» мала б прийти влада есдеко-ригівських недобитків. Тут теж є питання – чому ці недобитки існують через 15 років після Помаранчевого Майдану? Не просто існують – процвітають, а деякі, як Медведчук, успішно воскресають…

І тут, як на мене, Зеленський серйозно сплутав карти. Так, ми ще не знаємо – ху із Вова і куди він буде гоу?

Але подивіться на результати виборів на Сході, Півдні, Центрі… Не було б Зеленського, був би якийсь Бойко чи Вілкул… Так, протистояти Бойку й Вілкулу було б простіше і зрозуміліше, але загроза була реальною. А Бойко чи Вілкул – це той же Янукович у 2010 і шлях точно в нікуди…

5. Вже понад десятиріччя існує стійкий запит суспільства на нові обличчя в політиці. Нинішня еліта їх не запропонувала, не виховала, не навчила. А те, що вилазило під виглядом молодого й перспективного, або нічим себе не проявило, або було куплене, або вмонтоване в систему…

А раз еліта виродилася і неспроможна народити щось нове і здорове, то народ сам собі почав придумувати нові обличчя. А де ж їх ще побачити, як не по телевізору. А ще якщо вони не сходять з екрана… Як співала одна підстаркувата тітка: «я єго слєпіла із того, што било».

6. Після сьогоднішнього дня реальність офіційно стає іншою. Для мене неофіційно вона стала іншою ще 31 березня, бо було все ясно.

А це значить, що багатьом політикам і чиновникам, хочуть вони чи ні, доведеться піти на політичну пенсію і зайнятися іншими не менш важливими чи цікавими речами. Їхні подальші перспективи на цьому поприщі ставатимуть примарними і смішними дуже стрімко.

Читайте также   Чиновник Порошенко "склеился" с подчиненной прямо в кабинете: отдирали и хохотали всем миром, "чл*н в плен"

Це значить, що треба забути левову долю існуючих виборчих технологій і підходів, політичних традицій. Треба шукати абсолютно нові ідеї, технології і шляхи комунікації.

Це значить, що змінити сферу діяльності чи піти на пенсію повинні також усі оті «експерти», «політологи», «технологи», які перетворили телевізор та інтернет на помийну яму, на генератор шумів і фейків. «Люстрація» має торкнутися і їх.

Це значить, що ми повинні усвідомити: якось непомітно, але виросло нове покоління зі своїми «тараканами», зі своїм сприйняттям світу. Ми ж якось 20 років сприймали і перетравлювали вибір на користь відкритих і латентних комуністів та совків. То тепер треба навчитися сприймати і нові віяння. І це при тому, що совків вистачає…

Це значить, що коли Зеленський не почне робити відвертих і відкритих антиукраїнських кроків, то націонал-патріотам буде дуже важко знайти своє місце в політичному житті. Але ж є інші важливі справи, як, наприклад, патріотичне виховання молоді. Щоб пізніше не турбуватися за незворотність процесів, треба в молодь закладати міцну основу.

7. Так, нас трясе! Але ми все одно стаємо сильнішими! І хай краще буде 10 землетрусів по 1 балу, ніж один десятибальний.

Уявіть, як скучно москалям чи білорусам. І які вони непристосовані. Бо вони без царя губляться. Побачите, як їх трясоне у свій час і який це буде струс. А вони не звикли до випробувань нового світу, вони не загартовані.

У нас теж «тараканів» вистачає, але ми з нашим «тараканами» точно живучіші! Ми гартуємося і вчимося реагувати на виклики. Ще б навчитися трохи думати – і ціни нам не буде!

8. Сподіваюся, від сьогодні припиняться взаємні образи, ярлики, пошук винних, нагнітання страхів і параноя.

Хто буде це продовжувати, того я особисто вважатиму провокатором і руйнівником. Народжуйте ідеї, а не хлам.

Звикайте до нової політичної культури. Хтось виграв, хтось програв. Персонально чи командно. Головне, щоб не програла Україна. А це вже наша спільна турбота: і переможців, і переможених, і задоволених результатами, і незадоволених.

Сподіваюся, ми перетравимо все, що відбулося, усвідомимо, зробимо висновки і підемо разом далі.

Не забуваємо, що осінні вибори набагато небезпечніші.

 

Підслухано у Фейсбуку в Юрій Пацук…

Что думаете по этому поводу? Оставьте свой комментарий