Газ в обмін на НАТО? Що отримає і втратить Україна, якщо запустять «Північний потік-2»
21 липня США та Німеччина прийшли до великої політичної угоди, яка може повністю змінити маршрут поставок газу з Росії до Європи. Україні в цьому разі загрожують енергетична криза, багатомільйонні збитки та повномасштабна війна. Однак зараз лунають пропозиції щодо компенсації нашій країні – включно із фінансовою допомогою, захистом від російської агресії та навіть прискореним вступом до НАТО.
Що може отримати і втратити Україна в разі поступок щодо «Північного потоку-2» – читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
Що стоїть на кону?
За минулий рік «Газпром» заплатив «Нафтогазу» 2,11 млрд доларів за прокачування блакитного палива по газотранспортній системі України в Європу. Таку ж суму Росія повинна буде платити щорічно до 2024 року – згідно з п’ятирічним контрактом.
Після запуску ПП-2 і закінчення контракту російська сторона може повністю відмовитися від прокачування газу через Україну, позбавивши нас щорічних надходжень до бюджету за експлуатацію ГТС.
Ще одна причина для занепокоєння – військова безпека України. Адже зараз транзит гарантує нашій країні захист від повномасштабного наступу з боку РФ. «Поки у нас є транзит, руки нашого північного сусіда це зв’язує», – вважає глава Оператора ГТС України Сергій Макогон.
Що отримає Україна?
Після п’яти місяців переговорів американська та німецька влада все-таки оголосила про угоду щодо «Північного потоку-2». Вона складається з восьми пунктів і повинна захистити Україну від повномасштабної російської агресії, а також дозволити модернізувати українську газову інфраструктуру. Ось головні з умов:
- Німеччина підтримає США в спробах домогтися продовження контракту на транзит російського газу через Україну ще на 10 років після 2024 року (коли закінчується термін дії чинного контракту);
- Німеччина буде домагатися санкцій проти Росії, якщо Москва буде здійснювати «агресивні дії» проти України;
- США та Німеччина фінансово допоможуть Україні з диверсифікацією джерел енергоресурсів, щоб знизити залежність країни від поставок і транзиту російського газу;
- Німеччина згодна організувати «зелений фонд» у розмірі мільярда доларів, щоб підтримати енергобезпеку України.
- Німеччина також пообіцяла «докласти зусиль щодо захисту і збільшення пропускної здатності зворотних потоків газу в Україну» з Європи і допомогти інтегрувати енергетичну систему країни в європейську електричну мережу.
НАТО в обмін на «Північний потік-2»?
Є й інші варіанти компенсації – наприклад, надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО. Таку пропозицію нещодавно озвучив міністр закордонних справ Литви Габріель Ландсбергіс. Також, за його словами, рівнозначним обміном на запуск «Північного потоку-2» стало б виведення російських військ з окупованих територій.
«Бачу можливості виправити цю помилку, якби Україні був запропонований План дій щодо членства в НАТО або щоб відкриття газопроводу було використано як важіль для виведення російських військ із території України… Це серйозний важіль, і є можливість використовувати його. В іншому разі це стане поразкою держав, які домовилися про «Північний потік-2», – заявив дипломат.
Схожу інформацію озвучила й народна депутатка Ірина Верещук. За її словами, в парламенті Швеції розглядається пропозиція про вступ цієї країни в НАТО разом з Україною.
«Кілька годин тому я отримала повідомлення від нашого Українського альянсу в Швеції про те, що в шведському парламенті зараз достатньо акцентовано розглядається пропозиція, щоб Швеція втратила свій нейтральний статус і зробила пропозицію – вступити до НАТО разом з Україною», – сказала вона.
Політикиня додала, що такий результат протистояння навколо газопроводу стане «величезною перемогою» для України.
«Якщо Росія вважає, що «Північний потік-2″ їй настільки потрібний, що їй необхідно отримати можливість обмежити Україну в енергетичному клубі держав, то давайте ми тоді дамо ПДЧ і гарантії безпеки саме в такий спосіб – Україна в НАТО», – припустила вона.
Кремлю зарано відкривати шампанське
Угода між США та Німеччиною – поганий сигнал. Однак експерти зазначають, що це поки тільки декларація намірів, а основна боротьба ще попереду. Зокрема, зіграти на руку Україні може Третій енергетичний пакет і рішення суду ЄС, яке зобов’язало «Газпром» використовувати європейське продовження «Північного потоку» (OPAL) тільки на 50%.
«Якщо таким же способом буде обмежено прокачування газу по «Північному потоку-2″, то по ньому зможе йти не 60 кубометрів газу, а тільки 30. Це означає, що сьогодні ще рано пити шампанське в Кремлі, – прокачування через ГТС України залишатиметься об’єктивним», – вважає ексміністр закордонних справ Володимир Огризко.
А ще є стаття 274 асоціації України з Євросоюзом, де вказано, що в разі розвитку газової інфраструктури в Європі, країни ЄС повинні враховувати українські інтереси.
«Ми повинні примножити наші зусилля і шукати нових союзників, нові підходи і боротися далі. Навіть якщо зараз «Північний потік» запуститься на повну потужність, то обмеження на використання OPAL призведуть до того, що газопровід зможе використовуватися тільки на 70-75% своєї потужності. Поки ця декларація – це тільки перший раунд. Основна боротьба у нас ще попереду», – вважає Сергій Макогон.
До того ж, проти запуску газопроводу виступає Конгрес США, який називає проєкт геополітичною катастрофою для США і повною перемогою для Росії. Цей фактор дає надію українському уряду, що будівництво «Північного потоку-2» ще можна зупинити за допомогою американських санкцій.
«Тим більше, у вересні в Німеччині відбудуться вибори і партія Зелених, найімовірніше, увійде в коаліцію. А у неї в програмі написано, що вона проти «Північного потоку-2″. Тому ситуація для РФ далеко не виграшна», – додав Огризко.
Незважаючи на невтішні результати переговорів Джо Байдена й Ангели Меркель, боротьба проти запуску «Північного потоку-2» ще не закінчилася. В України є підтримка серед західних партнерів – зокрема, це німецька партія Зелених і Конгрес США, який розуміє небезпеку російського впливу. Крім того, українська влада разом із Польщею повинна донести до американських і німецьких партнерів: газопровід небезпечний не тільки для нашої країни, але і для Європи загалом.
