Політичний експерт: програє Росія, а не Україна

Поки Україна прикладає зусилля по деокупації наших територій Росією (резолюція ООН по Криму – один з важливих результатів у цьому напрямку), РФ, природно, витрачає зусилля на примус України до капітуляції.

При цьому нав’язується думка, яку свідомо чи ні підхоплюють/озвучують окремі українські політики/бізнесмени/експерти, що Україна, мовляв, програє, відповідно, повинна піти на поступки і т. д.

Це не Україна програє, а Росія. По-перше, політика Кремля за останні два з половиною роки стратегічно веде РФ в нікуди. По-друге, кількість потенційних вразливостей/залежності України від Росії скоротилося в рази (ставка Кремля на дефолт України провалилася; газ ми купуємо у європейських країн; ми «відійшли» від падіння товарообігу між Україною і РФ до 8,5 % і завершили 2016 рік з незначним, але зростанням, у 1,5 %). По-третє, Кремлю не вдалося нав’язати нам Мінські угоди в російській трактуванні (легалізація самопроголошених утворень на тлі продовження війни), що неминуче призвело б до політичної кризи). Військовий шантаж РФ стає все менш дієвим – Україна виступає за політико-дипломатичний спосіб припинення війни на Донбасі і відновлення територіальної цілісності, в той же час, розвиваючи обороноздатність країни.

В європейськості України (під якою я розумію, насамперед, розвинуті інститути держави і суспільства), у переході України від пострадянського уламка імперії до сучасної, самодостатньою країні з економікою – порятунок для самої РФ. Така Україна може стати стимулом для реформ і в Росії. Але Кремль вперто протистоїть реформ у власній країні – тому що боїться конкуренції (конкурентна середовище – найважливіша складова сучасної економіки). Звідси – прагнення знищити Україну, щоб відсунути якомога на довше необхідність реальних реформ в Росії. Звідси – боязнь змін, тому що зміни можуть зажадати нових лідерів, здатних їх здійснити. Тому Кремль вирішив піти простим шляхом – обміняти перспективу країни на перспективу чинного політичного режиму. Війна – це привід і спосіб консервації самої Росії. По факту це буде тільки збільшувати відставання російської архаїчної економіки від розвинених економік.