Реакція на смерть “Мотороли” показала глибину розриву між українцями та росіянами

От за що я вдячний “громадянину РФ – телефону”, так от за те, що він своїм “підривом” продемонстрував глибину розриву між нашими суспільствами.

Я спеціально реакцію росіян не відслідковував, але якісь дописи до уваги потрапляли.

І що я бачу. Більшість з росіян висловлювали якщо не жаль щодо “кончини”, то якесь “розуміння”. Навіть якісь не системні політики та мислителі писали якісь дурнуваті пояснення, як “бєзнадьога” загнала Моторилу на Донбас. А ще обурювалися тим, як зловтішаються фактом вбивства ці підступні українці.

Така реакція абсолютно незрозуміла для більшості українців (не за паспортом, а за духом).

Власне, а чого не зловтішатися? Хіба весь світ не зловтішався зі смерті Гітлера? Або його поплічників? Хоча з точки зору індивідуальностей, вони більше заслуговували на повагу, аніж Моторило.

Гітлер був художником. Геббельс – гарним сім’янином та освіченою людиною. Герінг – льотчиком-асом. А Моторило – жалюгідним дегенератом без освіти та з айкью на рівні мавпи.

Але більшість росіян за ним шкодують. Бо він для них – “свій”. А от найкращий українець – “чужий”.

І щоб вони тепер не казали про “братні народи”, але розподіл на “своїх та чужих” є у російській свідомості абсолютно чітким та недвозначним.