Росія зібрала проти України сотні тисяч військових: єдине, що стримує Путіна

12 червня Україна зробила «подарунок» Росії: в Міжнародний суд ООН передано меморандум у справі про порушення РФ Міжнародної конвенції про заборону фінансування тероризму. Про те, як це відобразиться на українсько-російському конфлікті, скільки військ накопичив Володимир Путін і що утримує його від великої війни з Україною.

У кінцевому стратегічному підсумку цей меморандум зіграє свою роль в українсько-російському конфлікті. Питання в тому, що хотілося би все зараз і одразу. Але світова політика вимагає серйозних зусиль, ресурсів і часу.

Як для початку процесу проти Росії сьогоднішній меморандум — це хороший «подарунок» росіянам. Почасти, щоб збити порив їхньої великої антиукраїнської політики. Але над цим треба працювати. Десь у нас вже є перемоги, що дуже добре. Адже фахівці за напрямками — не тільки дипломати, а і юристи — вчаться, як це використовувати. Так, ситуація складна, але треба над цим працювати.

Як це відіб’ється? Ось ми виграли $ 4,5 мільярда у «Газпрому» (Стокгольмський арбітраж зобов’язав російський «Газпром» виплатити НАК «Нафтогаз України» $ 4,63 млрд за недопостачання узгоджених транзитних обсягів газу). З урахуванням того, що ми програли 2 мільярди, вони нам повинні за «Газпромом» віддати ще 2,5 мільярда. Рано чи пізно, але віддадуть. Але ж те, що вони не віддають борги, — це підрив російського іміджу, їх великодержавних імперських амбіцій. Тому рано чи пізно ці гроші мають нам повернутися.

Тут очевидні виграші, за які нам треба ще боротися. Рано чи пізно вони нам все віддадуть. Ті ж німці зовсім нещодавно розплатилися за державними зобов’язаннями за Другу світову війну. Багатьох з німців це навчило, але не зовсім. Бачите, їм треба цей «Північний потік-2».

Україні ж потрібно діяти в усіх напрямках. Десь у нас вже з’явилися певні успіхи, але дії необхідно нарощувати в різних сферах: у міжнародних організаціях, економічному, соціальному, політичному, військовому секторах.

Якщо взяти сектор безпеки, то росіянам, звичайно ж, простіше. В нас ЗСУ мають чотири оперативні командування, а росіяни зосередили чотири армії. І порівняйте військовий потенціал нашого оперативного командування та їхніх армій. Вони тільки на нашому кордоні зосередили чотири ракетні бригади «Іскандерів» з ядерними боєголовками. І Путін же після анексії Криму сказав, що вони були готові застосувати тактичну ядерну зброю.

Радянський Союз, нагадаю, свого часу зосереджував угруповання військ, які повинні були пройти всю Європу і дійти до Ла-Маншу. В росіян менше сил, але вони активно готуються, щорічно проводять навчання. А щоб з нами широкомасштабно воювати, їм треба угруповання в 240 тисяч людей. І позаминулого року вони створили угруповання на 250 тисяч людей. Минулого року угруповання було трохи меншим, але в них була інша мета — створити потужну групу у центрі. До Криму вони завели, в Калінінграді є, а минулого року завели угруповання в Білорусь під виглядом спільних навчань.

Єдине, що стримує Путіна — це великі втрати, несумісні з його нібито виграшами. Путін же вже 18 років у себе царює, а тепер йому треба увійти в історію не тільки завойовником земель, а й миротворцем. До того ж, у нього є амбіції стати одним зі світових визнаних лідерів. До Обами він же чотири рази просився, бігав за ним з тарілкою в Австралії. Щоб змінити ситуацію, Путін затіяв війну в Сирії: щоб знову увійти в світову владу і отримати доступ до нафти і газу в регіоні. І він домігся цього військовим способом.