Сломана техника, нервные стрельбы и “показуха” для Муженко: заметки бойца АТО об обучении в армии
Привезли з учєбкі до ППД у Запорізькій області
Це виглядало як напівогороджена територія з однією цілою будівлею. Там стройова і бухгалтерія. На території армійські намети, зроблені з підручних засобів відхожі місця та душові. Щоб не збрехати, є там і нормальний бетонний ме-жо, але я його знайшов через рік, коли на місяць закинули вартувати боєприпаси.
За старшого підполковник з позивним “Барон”. Барон тому, що підлеглі як цигани.
На той час там перебувала мала частина бригади, решта виходила з сектора на полігон в Дніпропетровській обл.
Отримали намет, тиждень посмажилися на сонці, поварилися в наметі, здали намет і почали збиратися на полігон до всіх.
Тут познайомився з гарматами свого дивізіону.
В якості тягачів “МАЗ” і “КамАЗи”. Три з останніх, якщо поставити в шеренгу, вийде ворожий прапор – червоний, білий і синій -)
Розібрали все що можна розібрати, закидали на цю “військову” техніку і, зберігаючи режим секретності, вирушили.
Режим секретності це так:
– Дочекатися темряви, завести всю техніку, включити фари, виїхати за територію і заховатися в сусідньому ліску.
– Потім знов на трасу, там стати і почекати поки нас обжене артдивізіон. Звичайно ж, секретно на узбіччі -).
– Далі рухатися дві доби з зупинками через кожні 30 хв., бо хтось відстав, тре стати біля магаза, попити кави і т.ін.
Дорогою один боєць напився і вистрибнув з машини на ходу, бо бєлка хапанула.
Все ок, живий. Тепер позивний “десантура”.
Прибули
Команда ставити намети. Ну, ми ж натренувалися вже. Швиденько впоралися. Через добу команда всім переставляти. Комбрігу не подобається, криво.
Слід вказати що команди офіцерів з першого дня і до останнього виконуються не зі словами “єсть, так точно, дозвольте бігом”, а після короткої суперечки, з матюками і розходячись обов’язково треба всім розповісти, що ти цього не робитимеш (тільки в грубій формі). Так і тут, поставили.
Що ще подобається комбрігу. Щоб намети всі стояли красиво, один до одного. Зброю, техніку, боєприпаси і склад ГСМ слід розташовувати в такому порядку. Гармати в рядок, далі БРДМи так само тільки в два ряда, за ними бензовози, а далі склад боєприпасів. Все це зліва направо в один ряд вздовж стежки.
Підготовка
– До 13:00 всі в парк на заняття.
– Що робити?
– Хочеш щоб я знайшов тобі що робити?
– Ясно.
– До 17:00 всі в парк!
– Що робити?
– Те саме що і до обіду.
– Ясно.
Один раз провели радіо-підготовку. Командири гармат з радіостанціями і комдівом ходили вздовж дороги і імітували рух колоною, пошкоджену техніку, розгортання в бойові порядки. Готової послідовності розгортання у комдіва не було. То ж ми разом дружно вигадували, як же ми це робитимемо.
Один раз виїхали “Уралами”, порозгорталися. Наші ж “КамАЗікі” по пісочку не альо, то брали у РМЗ здається. Раз їздили МТЛб, брали у зенітників. Збили березу, загубили гармату, забули снарядного. Сором, але на помилках вчаться.
Стрільби
“Уралами”. Головне щоб начальнику артдивізіона сподобалося. Звечора поїхали “Бардаками” (БРДМ-2, броньована розвідувально-дозорна машина. – Ред.) на рекогносцировку. Два рубежі. Задача: за командою летимо з ліска, розгортаємося там, де встромили палички, до бою.
Мішені піднімаються швидко, відстрілюємося і відбій.
Мчимо на іншу позицію, там те саме, але вже не бачитиме нач артилерії, то там не сильно важливо.
Ранок. Зайшли в лісок. Чекаємо.
Команда. Помчали. Розгорнулися.
Мішеней нема, а команда на стрільбу є. Відстрілялися. На іншу.
По радіостанції комдів:
– за..бісь!
На другій позиції розгортаємося за піхотою в 30 метрах. Ті трохи в шоці, а що робити? Де палочки стирчать, там і позиція. Заборонена стрільба, щось там загорілося і в госпіталь щось прилетіло, чи то з “Шилки” (зенітна самохідка установка. – Ред.), чи хз.
Час є, прошу дозволу зробити вивірку прицільних приладів. Є. Заглядаю в ствол, бачу землю перед піхотою. Доповідаю. Команда брати вище. Ну, не попаду в ближню мішень, фіг на неї, головне, щоб по піхоті осколково-фугасним не стрільнуть.
Друга гармата виявилась не такою обачною. Снаряд пролетів піхоту і влучив у горбок перед ними. Добре – це бронебійний. Нас землею посипало трохи. Дальні мішені знищені. Отримали другий “за..бісь” і до табору.
За пару днів гарна новина, водії їдуть отримувати тягачі. А ми вирушаємо на “Ширлан” (полігон “Широкий лан” у Маколаївській області. – Ред.)!
Забув. Ще зайняли друге місце з орієнтування серед підрозділів дивізіону. Приймав участь.
Всі вирушили, та не всі. На нас машин не вистачило. Посиділи півдня.
Їде! Не доїхав 50 метрів зламався.
Істерика -). Ночівля. Добре, що літо, намети вже уїхали. Зранку приганяють по нас тягачі артдивізіона. Нові “Крази” (це єдина нова техніка в бригаді). Один не заводиться.
Ааа! Істерика! -)
З десятого разу завівся. Перед від’їздом отримали зброю. По штату у водіїв АКСУ (Автомат Калашникова складний укорочений, – Ред.), у інших – АКС (АК зі складаним вниз під цівку металевим прикладом. – Ред.). Але були лише АК -))
В поїзді призначений старшим наряду по вагону. Про це я вже писав, тому буду краток – від(3.14)жджено 10-ть людей. Декого даремно побили, а декого даремно не побили.
На місці
Команда “бігом”, всім на шикування. Старшина з вагону випадає, а не виходить. Йдемо матюкаємося тягнемо клумаки, комдів матєріт нас, жене трохи не пєндєлями. Новоприбулий комбат, познайомився з особовим складом лише під час переїзду, просто в шоці. Комдів іде доповідати комбригу, а особовий склад б’ється між собою в цей час. Це факіншіт.
Прибули на полігон, встановили намети.
Тут я побачив всю нємощ нашої бригади.
Ледь дихаючі танчікі (активна броня лише на передній третині корпусу), мрачного вигляду “бехі”, вигорівші “бардакі”, “зушкі” на “Зілах”. Відок не ахті.
Декілька днів занять, по суті таких саме, як і на тому полігоні. Щоправда, на цей момент я вже взяв у комдіва книжку по управлянню батареєю та веденню вогню прямою наводкою, встиг зробити конспект і трохи підготуватися.
Розібрався з біноклем, гарматним прицілом.
Обзавівся блокнотом, олівцем і калькулятором.
Короткий відступ
За розповіддю четвертої хвилі (я 5та). Вони були в секторі. Вгадайте що протитанковому дивізіону не видали в зоні бойових дій.
А?
А?!
Не вгадаєте нізащо.
Їм не видали ПУШКИ.
А-а-а-а істерика -))
Прибули наші воділи з новою-старою технікою.
Шість калічних “Уралів”, а сьомого притягнули.
Ги-ги -) Щоб ви розуміли гармат 12ть. -)
Установка наступна. Гарно відстріляємося (буде Муженко) – поїдемо воювати. Погано – ще сидітимемо на полігонах.
Перший пробний дводобовий виїзд, це без Муженко -) Вивезли “Уралами” половину.
Рились добу, готували позицію, ставили мішені паралельно. Друга половина – протитанковий резерв. Розгортається сходу. “Урали” поїхали по них. Виміряв відстані до цілей, намалював карту вогню. Накрили маск-сіткою. ЇЇ мені на замовлення зробили волонтери, а дружина з другом забрали і переслали. Порядок.
Приходить якесь жирне чмо, якийсь там заступник комбріга. Каже: нормально врились, молодці. Давайте щє. Що це у вас, масксєть? А чому на інших позиціях немає? Всім найти масксєть!
Привезли обід. Команда від комдіва по станції: всім отримати обід, тактичне переміщення з бачками від кущіка до кущіка -))
Почалися навчання
І тут ми афігєлі. Особливо мій старший снарядний, колишній АЙДАРівець.
Каже якби все це в 14 році нам, москалі б і не сунулись.
Полетіли “Сушки” два захода, “вєртухі” два захода (відео було рік тому).
Щось важке далекобійне валить.
За пагорбом піхота імітує бій.
Поперли наші три “бардака”. Один влучив. Йдуть назад, один заглох, завівся.
Піхота імітує відхід, гаубиці криють.
Піхота працює перед нами, горить “Ширлан”, вогонь піднімається.
Нам команда на вогонь. Відстрілююсь чудово.
Комдів матюкає резерв.
Знов команда стріляємо, відкат не нормальний.
– Четверта, відкат за лінією “стоп”, не можу стріляти.
– Пробуй ще один.
– Не можу, відкат не нормальний.
– Давай ще один.
– Слухаюсь.
Постріл.
– Відкат за лінією “стоп”, не можу вести вогонь.
“Ширлан” горить, вогонь сильний. Нам команда тушити. Хапаємо лапати, вперед.
Пішли наші танчики, відпрацьовують “карусєль”. Дуже повільно. Якщо так і москалі працюватимуть, ми знищимо їх на виході.
Наче авіаналіт. Повзуть “зушки”, стріляють.
Зі слів іншого розрахунку, за ними виходить ЗРК (щось на “Гюрза” схоже. МТЛб з ракетами) наводиться на піхоту.
Ті в шоці, ховаються. Піднімає ракети вгору, одна відвалюється -)
Гаубиці заградвогонь, танчики в контрнаступ. Зупинились.
Гаубиці повільно переносять вогонь, можуть накрити.
Закінчили.
На зворотньому шляху бачимо, як пожежні тужать лопатами степ.
Повезли гармату в ремроту, я на листочку написав проблему.
Через день можна забирати. Їдемо, ніч. Приїхали. Все як було, так і лишилося. Кажу комдіву: я не забиратиму. Приходить старший ремроти. Каже: нехай стають самі роблять. Я розкажу як.
На наступний день їдемо всім розрахунком. Привозимо пляшку. Під керівництвом майора все розбираємо, чистимо, точимо, мастимо, збираємо. Забираємо робочу гармату.
День Ч (Муженко приїхав)
Сценарій той самий.
Мій розрахунок і ще один, як кращі поставили на позиції ближні до Муженка. Той прилетів на “вєртухє”. Показуха така, аж страшно. По радіостанції команди, які вперше чую. Потім нормально, все на пальцях.
Команда на відкриття вогню. Перший постріл норм. Другий – снаряд застрягає в снарядній каморі ні туди ні назад. Доповідаю.
Починаємо мудохатись.
Розпач. Осколково-фугасний, пропозиція вибити штангою банніка зі сторони стволу.
Відхиляю -)
Алілуя! Навіднику з 101ої спроби вдалося його виколупати.
Снаряд набік. доповідь.
Можна! Вогонь! Стріляємо. Вдало. Пауза. Приготуватися до пострілу. Лишився той невдалий снаряд. Готові, стріляти з мотузки.
– Гармата!
– Постріл!
А нема, мотузка зіскочила.
Навідник чіпляє – пострпіл!
Нема, порвалася мотузка.
Навідник туди вручну – постріл!
Гуп!
Є -)
Знову горить “Ширлан”. Доповідаю, вогонь вже наближається до боєприпасів. Тушимо лопатами. Їде пожежка.
По станції:
– береза 114!
Що за хрінь? Що це означає?
– Не зрозумів, повторіть!
– Відбій, ухід з позиції!
– Плюс!
Тягачі у нас зараз з артдивізіону
– Я п’ятий, до відходу готовий, куди?
– П’ятий справа рівчак бачиш.
– Бачу.
– Забери ще дві труби
Що?! Що за хрінь? Які нафіг труби?
По радіостанції всім детально розповідають, що то за команда і куди всім уходити. Розрахунок в машині. Бачу біжать двоє з ПЗРК (переносний зенітний ракетний комплекс, – Ред.).
– Це ви дві труби?
– Ми.
– Залазьте.
– А де нам вилазити?
– Хз, розберемося по ходу.
Уходимо колоною. Одна батарея прикриває, дві і міняються по черзі. Труби молодці, коли ми прикривали то займали позиції біля тягача.
Вдало.
Розрахунок отримав одну премію на всіх, а я – старшого солдата.
Їдемо на війну! -)
